Верховний Суд у постанові КЦС ВС від 30 січня 2019 року у справі № 826/584/16 вказав, коли працівника можна відправити до безкоштовної відпустки.

Обставини справи

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, позивачі просили суд у зв’язку із незаконністю розпоряджень відповідача про оголошення їм простою, стягнути із роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вважали, що підстав для оголошення простою не було, оскільки робочі функції позивачів не були припинені, а виконувались іншими працівниками.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до ч. 3 ст. 84 КЗпП у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.

Однак, Суд визначив, що простою підприємства не було.

Отже, апеляційний суд прийняв правильне по суті рішення про визнання оскаржених розпоряджень недійсними та часткове стягнення середнього заробітку за час неправомірного оголошення простою відносно позивачів.

Також, обов’язковою умовою надання відпустки без збереження заробітної плати, відповідно до вимог ст. 25 КЗпП, є бажання працівника, якому надається така відпустка.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач зверталась з заявою про надання їй відпустки без збереження заробітної плати, а, отже, доводи відповідача про те, що позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, є необгрунтованими.

Враховуючи, що судом встановлено протиправність дій відповідача в частині невиплати позивачеві заробітної плати відповідно до ст. 113 КЗпП, судом апеляційної інстанції вірно зазначено про наявність підстав для застосування норм статей 116 та 117 КЗпП, якими встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату звільненому працівникові всіх належних йому сум заробітної плати у день його звільнення.

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання