Практика сумісництва часто ставить перед роботодавцями чимало запитань. Зокрема, як правильно оформити сумісника та організувати його робочий час, як нарахувати та оподаткувати зарплату, чи можна застосувати податкову пільгу. Також важливо знати, на які відпустки мають право сумісники, як діяти у разі їх непрацездатності, відряджень або звільнення тощо. Розберемо усі ці ситуації, щоб ви почувалися впевнено й отримали повне уявлення про роботу за сумісництвом.
Що таке сумісництво?
Сумісництво — це виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час — на тому самому або на іншому підприємстві (у іФОП). Це положення ст. 102¹ КЗпП, з якого випливають ключові ознаки сумісництва.
1. Сумісництво можливе за умови, що працівник має основне місце роботи. Зауважимо, що визначення терміна «основне місце роботи» відсутнє в КЗпП. Проте його можна знайти в п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон про ЄСВ).
Так, основне місце роботи — це місце роботи, яке визначено працівником як основне згідно з поданою заявою (до її відкликання) та відомостями, що обліковуються на її підставі в реєстрі застрахованих осіб Держреєстру соцстрахування.
Отже, працівник самостійно вирішує, яке місце роботи є для нього основним, а яке — сумісництвом, якщо він бажає мати декілька місць роботи на підставі трудового договору.
Разом з цим, законодавством не передбачено відповідальності ані працівника, ані роботодавця у випадку роботи працівника за сумісництвом без основного місця. На це звертає увагу Мінекономіки в листі від 24.06.2024 р. № 4701-05/45070-09.
2. Робота за сумісництвом, як і за основним місцем, виконується на підставі трудового договору. Тому якщо трудовий договір укладають, наприклад, зі студентом або з особою, яка одночасно є ФОП, така робота не вважається сумісництвом, а є основним місцем роботи (за відсутності інших місць роботи на підставі трудового договору).
Зауважте, що кількість трудових договорів, укладених одним працівником, закон не обмежує (ч. 2 ст. 21 КЗпП).
3. Робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час. Податківці у роз’ясненні від 16.10.2024 р. наголошували, що особа не може виконувати свої трудові обов’язки одночасно (в одні й ті ж години) за основним місцем роботи й за сумісництвом.
Справедливості ради зазначимо, що законодавство не зобов’язує роботодавця сумісника контролювати його режим роботи за основним місцем. Також немає обов’язку працівника повідомляти про свій графік роботи на іншому підприємстві. Водночас накладок часу краще уникати.
4. Сумісництво можливе на тому ж підприємстві (у ФОП), де працівник працює за основним місцем роботи, або на іншому.
Роботу за сумісництвом у того ж роботодавця, в якого працівник працевлаштований за основним місцем, називають внутрішнім сумісництвом, у іншого роботодавця — зовнішнім сумісництвом. Це умовний поділ! Тому інформацію про «внутрішнє / зовнішнє» сумісництво не зазначають в заявах та наказах про прийняття сумісника на роботу та інших кадрових документах роботодавця.
Увага! Не плутайте роботу за внутрішнім сумісництвом із суміщенням. Адже суміщення передбачає, що додаткова робота виконується в основний робочий час працівника в рамках одного трудового договору (ч. 1 ст. 105 КЗпП).
Після того, як з’ясували, що таке сумісництво, зробимо разом перший крок у відносинах із сумісником — оформлення на роботу.
Прийняття на роботу
Прийняття на роботу за сумісництвом здійснюється за загальними правилами, тому зосередимося лише на особливостях.
Документи, що надає працівник. Зазвичай все починається з заяви про прийняття на роботу. Визначити місце роботи як сумісництво має сам працівник. Добре, якщо цю інформацію він зазначить у заяві про прийняття на роботу. Тоді не доведеться просити про окрему заяву про визначення ознаки місця роботи (основне чи сумісництво).
Вимагати довідку з основного місця роботи (про його наявність) роботодавець не має права. Водночас не зайвим буде пояснити майбутньому працівнику, що сумісництво можливе лише за наявності основного місця.
Приклад заяви про прийняття на роботу за сумісництвом
Разом із заявою працівник у загальному порядку подає документи, необхідні для працевлаштування (паспорт, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), трудову книжку (за наявності) або інформацію про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Держреєстру соцстрахування, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту, про стан здоров’я, відповідний військово-обліковий документ тощо).
Врахуйте, що військовий облік працівників за сумісництвом підприємства здійснюють у загальному порядку.
На цьому наполягає Головне управління персоналу Генштабу ЗСУ Міноборони у листі від 22.03.2023 р. № 321/ЗПІ/114.
Трудовий договір. Він може бути як строковим (на час виконання певної роботи або на визначений строк за погодженням сторін), так і безстроковим. Що стосується форми трудового договору (усна чи письмова), то спеціальних вимог для сумісництва не встановлено. Тож застосовують загальні правила, передбачені ст. 24 КЗпП.
Наказ про прийняття на роботу. Незалежно від форми трудового договору — усна чи письмова, на підставі заяви працівника роботодавець видає наказ (розпорядження) про прийняття на роботу за сумісництвом.
Приклад наказу про прийняття на роботу за сумісництвом
Суміснику може бути встановлений строк випробування за угодою сторін. У такому випадку умова про випробування повинна бути зафіксована в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу (ст. 26 КЗпП).
Повідомлення про прийняття на роботу. Подавайте:
податківцям до початку роботи сумісника Повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу / укладення гіг-контракту за формою, затвердженою постановою КМУ від 17.06.2015 р. № 413. Винятком є випадки працевлаштування членів виконавчого органу госптовариства або керівника підприємства, відомості про яких включаються до ЄДР. При заповненні такого Повідомлення зазначайте у реквізиті «5. Категорія особи» — категорію «2» — «працівники за сумісництвом»;
до ПФУ через вебпортал оперативні відомості, якщо підприємство є критичним (п.п. 4 п. 2 постанови КМУ від 22.11.2024 р. № 1332). Строк подання — не пізніше ніж протягом наступного дня після прийняття працівника на роботу. Тут під подією розуміємо дату прийняття на роботу, а не дату наказу (роз’яснення ПФУ від 20.08.2024 р.);
до ТЦК повідомлення про прийняття (призначення), якщо на підприємство працевлаштовується призовник, військовозобов’язаний чи резервіст.
Посади та графік роботи
Посади. Посади (професії), які обіймають сумісники, мають бути зазначені у штатному розписі (за наявності цього документа у роботодавця).
Важливо! Працівника можна прийняти за сумісництвом на ту ж посаду, що й за основним місцем, або на іншу.
Наприклад, у штатному розписі підприємства передбачено 1,25 штатної одиниці за посадою «Бухгалтер (з дипломом магістра)». Ці одиниці можна розділити між двома різними працівниками. Проте також допустимий варіант, за яким одна особа приймається на цю посаду за основним місцем роботи на повну зайнятість + із нею ж укладається окремий трудовий договір про роботу за сумісництвом на умовах неповного робочого часу.
Робочий час. Прийняти працівника за сумісництвом можна на неповний, скорочений чи повний робочий час. Заборон немає.
Також зауважимо, що думка про те, що працівник має обрати основне місце роботи там, де працює на умовах повної зайнятості, є хибною. Нормальною є ситуація, коли, наприклад, працівник за основним місцем працює в режимі неповного робочого часу (обіймає 0,5 штатної одиниці), а за сумісництвом має повну зайнятість (1 штатна одиниця).
Однак найчастіше сумісники працюють на умовах неповного робочого дня та/або неповного робочого тижня або ж за індивідуальним графіком (гнучким, змінним).
Роботодавцю і працівнику слід узгодити не тільки графік та тривалість робочого часу (кількість робочих годин на день / тиждень), а й конкретний час роботи сумісника, наприклад, з 16:00 до 20:00. Якщо години роботи не змінні, зафіксуйте їх у наказі про прийняття на роботу.
Облік та зарплата
Табель. Облік робочого часу за основним місцем роботи і за сумісництвом ведуть окремо. Тож на внутрішнього сумісника у табелі обліку використання робочого часу формують два рядки: в одному обліковують час роботи за основним місцем роботи, а в іншому — за сумісництвом.
Оплата праці. Сумісники отримують зарплату за фактично виконану роботу (ч. 2 ст. 102¹ КЗпП) та мають ті самі права на премії, доплати, надбавки та інші виплати, що й основні працівники.
Зазвичай найбільше запитань щодо розрахунку основної зарплати за працівниками, яким установлений оклад / місячна тарифна ставка. Зупинимося на них. Якщо сумісник прийнятий на:
повну зайнятість, то його оплата праці нічим не відрізнятиметься від оплати праці основних працівників. Тож відпрацювавши місяць повністю, він отримує основну зарплату у розмірі окладу. Якщо в окремі дні працівник не працював з будь-яких причин, основну зарплату визначаємо за фактично відпрацьовані дні;
умовах неповної зайнятості і обіймає частину штатної одиниці (0,25, 0,5, 0,75 тощо), рекомендуємо скористатися роз’ясненнями, наведеними в листах Мінекономіки від 18.02.2020 р. № 3511-06/10282-07 та Держпраці від 27.05.2019 р. № 4340/4/4.1-ДП-19). Обирайте свій варіант.
Варіант 1. Сумісник повністю відпрацював усі дні за встановленим йому графіком роботи (змінності). Суму його основної зарплати за такий місяць (Зм) визначаємо за ыформулою:
Зм = О х Ш, де:
О — оклад (місячна тарифна ставка);
Ш — частина штатної одиниці, яку обіймає працівник.
Варіант 2. Сумісник відпрацював не всі дні за графіком роботи через непрацездатність, відпустку тощо. Основну зарплату за місяць розраховуємо пропорційно фактично відпрацьованим дням. Формула для розрахунку така:
Зм = О х Ш : Др х Дф, де:
Др — кількість робочих днів за графіком роботи працівника в конкретному місяці;
Дф — кількість днів, фактично відпрацьованих працівником у цьому місяці.
Важливо! Якщо сумісник виконує роботу понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої законодавством тривалості робочого дня, така робота не є надурочною. Тож оплачується вона в одинарному розмірі відповідно до умов трудового договору (абзац другий п. 16 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 р. № 13).
Трудова доплата. У разі коли нарахована зарплата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за мінімальну заробітну плату, роботодавець проводить доплату до рівня мінзарплати, так звану трудову доплату (ст. 31 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР). Якщо сумісника прийнято на умовах неповного робочого часу або він не виконав місячну (годинну) норму праці, мінзарплату для визначення необхідності проведення трудової доплати визначаємо пропорційно до зайнятості / виконаної норми праці.
Індексація. За сумісництвом зарплату індексують за умови надання довідки з основного місця роботи про розмір доходу, що підлягає індексації, і проіндексованого доходу.
Оподаткування зарплати
ПДФО та ВЗ. Заробітну плату зовнішніх сумісників оподатковуємо ПДФО та ВЗ за загальними правилами. Це справедливо й для працівників-сумісників резидентів Дія Сіті.
Важливий нюанс. Роботодавець внутрішнього сумісника утримує ПДФО та ВЗ із загальної суми зарплати працівника, нарахованої ним за основним місцем роботи та за внутрішнім сумісництвом. Врахуйте це також при визначенні права працівника на податкову соціальну пільгу (ПСП).
Так, якщо працівник — внутрішній сумісник, то з граничним доходом, що дає право на ПСП, треба порівнювати загальний дохід, нарахований роботодавцем за основним місцем роботи та за сумісництвом. Для зовнішніх сумісників при застосуванні ПСП доходи за основним місцем роботи не мають значення.
ЄСВ. Тут також діють загальні правила нарахування ЄСВ. Разом з цим, врахуйте нюанс щодо вимоги про сплату ЄСВ з мінзарплати (з 01.01.2026 — 8647 грн). Вона встановлена для звичайних роботодавців, які нараховують фізособам доходи з джерел за основним місцем роботи, на які нараховується ЄСВ 22% (абзаци перший, другий ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).
Тому якщо працівник — зовнішній сумісник, то ЄСВ сплачуємо з фактичної бази нарахування ЄСВ і вимогу про сплату ЄСВ з мінзарплати за ним не виконуємо.
Якщо ж працівник працює в одного роботодавця за основним місцем роботи та за внутрішнім сумісництвом, то слід виконувати вимогу про сплату ЄСВ з мінімалки, враховуючи його загальний дохід у цього роботодавця (якщо ставка внеску 22%).
Максимальна база ЄСВ (з 01.01.2026 — 172 940 грн) контролюється аналогічно. Для зовнішніх сумісників порівнюємо з максимальною базою фактичну базу нарахування ЄСВ за сумісництвом, для внутрішніх — загальний дохід за основним місцем та за внутрішнім сумісництвом.
Відпустки, відрядження, непрацездатність
Відпустки. Щоб наочно показати, на які відпустки сумісники мають право, а на які — ні, скористаємося таблицею нижче.
Вид відпустки
Чи надається суміснику?
Щорічна (основна та додаткова) відпустка
Так, загальні правила надання
Відпустка без збереження заробітної плати
Так
Навчальна відпустка
Ні
«Бойова» відпустка (за ст. 162 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 5054/96-ВР)
Так
«Чорнобильська» відпустка
Ні
Соціальні відпустки
Так
При звільненні суміснику має бути нараховано та виплачено компенсацію за невикористані ним дні щорічних відпусток та додаткових відпусток на дітей.
Відрядження. Якихось обмежень для направлення сумісника у відрядження трудове законодавство не містить. Гарантії та компенсації за час службових відряджень, передбачені ст. 121 КЗпП, поширюються як на основних працівників, так і на сумісників.
Непрацездатність. Працівники-сумісники наразі мають право на лікарняні та допомогу по вагітності та пологах.
А ось допомога на поховання від ПФУ виплачується виключно за основним місцем роботи працівника, що помер (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV).
Звільнення з роботи
Звільнення сумісника відбувається за тими ж правилами і на тих самих підставах, що й розірвання трудового договору за основним місцем роботи.
Тож на запитання: чи можна звільнити сумісника у зв’язку з прийняттям на його місце роботи основного працівника? Відповідь буде — Ні!
У день звільнення роботодавець має (ст. 47 КЗпП):
видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення;
письмово повідомити працівника про нараховані та виплачені йому при звільненні суми (із зазначенням окремо кожного виду виплати);
провести з працівником остаточний розрахунок.
Вихідну допомогу при звільненні, визначену ст. 44 КЗпП, сумісникам, у тому числі й внутрішнім, виплачують на загальних підставах.
Висновки
Сумісництво можливе за наявності у працівника основного місця роботи. Визначає ознаку місця роботи — основне чи сумісництво — безпосередньо працівник.
Сумісництво умовно поділяють на зовнішнє — на іншому підприємстві, ніж основне місце роботи, та внутрішнє — у того ж роботодавця, де працівник має основне місце роботи.
Роботодавець зобов’язаний контролювати за сумісниками виконання вимоги про виплату зарплати не нижче за мінімалку. При цьому слід ураховувати зайнятість працівника.
За зовнішніми сумісниками вимогу про сплату ЄСВ з мінзарплати не виконуємо. За внутрішніми сумісниками контролюємо виконання цієї вимоги. При цьому з мінімалкою порівнюємо загальну базу (дохід за основною посадою + дохід за внутрішнім сумісництвом).
Сумісники мають право на щорічні відпустки, відпустки без збереження зарплати, соцвідпустки та «бойову» відпустку. Натомість права на «чорнобильську» та навчальну відпустку вони не мають.
Сумісникам оплачують перші п’ять днів тимчасової непрацездатності, надають допомогу по тимчасовій непрацездатності та допомогу по вагітності та пологах. Допомога від ПФУ на поховання працівника, що помер, сумісникам не виплачується.
Вас може зацікавити
Журнал «КАДРОВИК.UA»
Головний кадровий журнал України вже понад 20 років. Для організацій будь-яких форм власності від малих підприємств і ФОП до великих холдингових компаній. З додатковими сервісами для передплатників. А саме:
Ласкаво просимо
Реклама
