Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 № 310-ІХ вважає сезонними роботами такі, які внаслідок природних і кліматичних умов можуть виконуватися лише упродовж певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців.

Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою Кабміну від 28.03.1997 № 278.

Сезонний трудовий договір є різновидом строкового трудового договору й укладається на строк, що не перевищує тривалості сезону (до 6 місяців).

При укладенні сезонного трудового договору роботодавець зобов’язаний попередити працівника про сезонний характер роботи, що відображається в наказі (розпорядженні) про приймання на роботу.

При укладенні сезонного договору не встановлюється випробувальний термін.

Працівники, зайняті на сезонних роботах, після закінчення таких робіт звільняються з підстави, передбаченої п. 2 ст. 36 КЗпП (закінчення строку). При цьому днем звільнення вважатиметься останній день сезонної роботи.

Якщо ж працівник після закінчення сезонної роботи продовжуватиме працювати або тривалість такої роботи перевищить шість місяців, трудовий договір із цим працівником буде вважатися таким, що укладений на не визначений строк.

Сезонні працівники за наявності умов, визначених ст. 39 КЗпП мають право достроково з власної ініціативи розірвати трудовий договір попередивши роботодавця письмово за три дні.

Роботодавець з власної ініціативи має право звільнити працівника, зайнятого на сезонних роботах, до закінчення строку трудового договору у разі:

• припинення робіт на підприємстві на строк понад два тижні з причин виробничого характеру чи скорочення робіт на цьому підприємстві;
  
  
• через відсутність працівника на роботі більше, ніж один місяць внаслідок тимчасової непрацездатності.