На кожному підприємстві є працівники, які мають дітей, а отже й право на додаткові соціальні відпустки. Яка їх тривалість та порядок надання? Чи змінився цей порядок через війну? Чи однакові права у сумісників та основних працівників?

Відповідно Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, належать до соціальних та надаються:

• понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього ж Закону,
• понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному ст. 11 Закону № 504.

На додаткові відпустки мають право (ст. 19 Закону № 504):

• один з батьків, які працюють і мають двох або більше дітей віком до 15 років;
• один з батьків, які працюють і мають дитину з інвалідністю;
• один з батьків, які усиновили дитину;
• мати (батько) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;
• одинока мати (батько);
• батько інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує його без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
• особа, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків.

Право на додаткову соціальну відпустку залежить від віку дитини.

Зверніть увагу! Вік дитини-інваліда, усиновленої дитини, дитини під опікою, дитини одинокої матері (батька) Законом № 504 не встановлено. В цих випадках слід керуватися загальними нормами законодавства.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-III, дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно зі законом, який застосовується до неї, вона не отримує прав повнолітньої раніше. Таким чином, жінка, яка працює і має дитину-інваліда, усиновлену дитину, одинока мати (батько) мають право на цю відпустку до досягнення їхньою дитиною повноліття, тобто до 18 років.

Згідно з ч. 2 ст. 243 Сімейного кодексу України опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною у віці від 14 до 18 років. Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову соціальну відпустку до досягнення дитиною 14-річного віку, а особа, яка в установленому порядку визнана піклувальником, — з досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення 18 років, оскільки згідно зі ст. 186¹ КЗпП гарантії, встановлені у ст. 182¹ КЗпП, поширюються також на піклувальників.

Тривалість відпусток (ст. 182¹ КЗпП):

• звичайний порядок — 10 календарних днів, без урахування святкових та неробочих днів;
• за наявності декількох підстав — не більше 17 календарних днів.

Зверніть увагу! Наявність неповнолітніх дітей або ж дитини з інвалідністю є окремими підставами для надання такої відпустки. А поєднання цих двох підстав (наприклад, в працівниці є дві неповнолітні дитини, одна з яких є особою з інвалідністю) дає право на підвищений розмір такої відпустки.

Чи вплинула війна на тривалість таких додаткових відпусток?

Відповідь дуже коротка: ні!

Навіть на початку війни йшлося лише про обмеження щодо тривалості основних щорічних відпусток. Тоді відповідно до ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі — Закон № 2136) у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надавалася працівникам тривалістю 24 календарні дні.

Таким чином, ця норма не обмежувала права працівника на одержання щорічних додаткових та інших відпусток, передбачених законодавством. Що вже казати про зараз, коли зазначену норму пом’якшили.

Водночас у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Порядок надання

Логічно, що право на цю відпустку має лише людина, що працює. Реалізувати своє право на використання цієї відпустки працівник може за умови, якщо на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день.

Відпустка надається в будь-який час протягом календарного року (лист Мінсоцполітики від 25.02.2015 р. № 76/13/116-15).

Такі відпустки зазвичай не можуть бути поділені на частини. Але, на думку Мінсоцполітики, працівниця, яка має право на соцвідпустку за двома підставами, може використати зазначену відпустку, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 календарних днів, а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 календарних днів. Відповідне роз’яснення наведено у листі Мінсоцполітики від 12.05.2015 р. № 256/13/116-15.

Якщо працівник з якихось причин не скористався правом на додаткову відпустку, така відпустка не «згорає» і він має право використати її у наступних роках. У разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні як щорічної відпустки, так і відпустки «на дітей» згідно з ст. 24 Закону № 504.

Якщо в поточному році дитині виповнюється граничний вік, який дає право на соцвідпустку, така відпустка надається протягом цього року в повному розмірі. Працівник також не втрачає право на неї в році смерті дитини.

Документи, що підтверджують статус одинокої матері (аналогічні документи можуть використовувати для підтвердження права на соцвідпустку і одинокі батьки, вдівці тощо).

Статус	Документальне підтвердження
Жінка, що виховує дитину без батька:
Розлучена, що виховує дитину сама, якщо батько не проживає з дитиною	• копія свідоцтва про народження дитини; • копія свідоцтва про розірвання шлюбу; • документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини
Жінка, яка знову одружилася, але дитина не всиновлена новим чоловіком	• довідка органів РАГСа про те, що дитина не всиновлена новим чоловіком; • документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини
Жінка, що не перебуває в шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька або запис зроблений зі слів матері	• копія свідоцтва про народження дитини; • довідка органів РАГСа про підстави внесення в книгу записів народжень відомостей про батька дитини
Вдова	• копія свідоцтва про народження дитини; • копія свідоцтва про шлюб; • копія свідоцтва про смерть чоловіка

Цікаво те, що перелік документів, якими підтверджується право на цю відпустку, і досі є предметом спорів.

Так, у свіжому листі від 10.06.2022 р. вже Мінекономіки каже, що чинним законодавством на сьогодні не визначено конкретного переліку документів, які слід пред’явити одинокій матері для підтвердження свого статусу та отримання додаткової соціальної відпустки. Відтак для підтвердження права на зазначену відпустку роботодавцю має бути пред’явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини. Рішення про надання цієї соціальної відпустки приймається роботодавцем з урахуванням наданих документів.

За наявності відповідних документів, які підтверджують право на отримання відпустки «на дітей», надання такої відпустки відбувається на підставі заяви працівниці і оформлюється наказом роботодавця.

Приклад заяви

Директору ТОВ «Наша Мрія» Олефіренко І. С. Керівника відділу продаж Панібатько Магдалени Семенівни Заява Прошу надати мені додаткову соціальну відпустку як матері двох дітей віком до 15 років з 11 серпня 2022 р. тривалістю 10 календарних днів. 01.08.2022 р. (підпис) М.С.Панібатько

Приклад наказу

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАША МРІЯ» НАКАЗ 02.08.2022 р. м. Харків № 165 Про надання додаткової соціальної відпустки НАКАЗУЮ: Панібатько Магдалені Семенівні, керівнику відділу продаж, надати додаткову відпустку як матері, яка має двох дітей віком до 15 років, з 11 серпня 2022 р. на 10 календарних днів. Підстави: 1. Заява Панібатько М. С. від 01.08.2022 р. 2. Копії свідоцтв про народження дітей. Директор (підпис) І. С. Олефіренко З наказом ознайомлена: 02.08.2022 р. (підпис) М. С. Панібатько

Оплата відпустки «на дітей»

За дні такої відпустки потрібно нараховувати оплату шляхом їх помноження на середньоденну заробітну плату, як розраховується на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.

Зазвичай: середньоденна заробітна плата розраховується шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених ст. 73 КЗпП). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки, теж за винятком святкових і неробочих.

Під час війни: знову звертаємо вашу увагу, що згідно з ч. 6 ст. 6 Закону № 2136 у період воєнного стану ст. 73 КЗпП не працює. Тому фактично діючого переліку святкових і неробочих днів під час війни немає.

На нашу думку, це означає, що під час розрахунку відпусткових і надання відпусток скорочувати відповідні періоди на святкові та неробочі дні не потрібно. Втім, офіційного роз’яснення від Мінекономіки з цього питання й досі немає.