Чи укладати з внутрішнім сумісником окремий трудовий договір? Чи можна встановити внутрішньому працівнику випробування? Чи вносити до трудової книжки запис про роботу за внутрішнім сумісництвом? Чи заводити на внутрішнього сумісника Особову картку? Як табелювати внутрішнього сумісника?

1. Що таке внутрішнє сумісництво?

Сумісництво — це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час.

При цьому на умовах сумісництва працівники можуть працювати як у тій самій установі, де вони працюють за основним місцем роботи (внутрішнє сумісництво), так і в іншого роботодавця (зовнішнє сумісництво).

У разі внутрішнього сумісництва основною вважається посада з найбільшим обсягом виконуваних робіт порівняно з іншими посадами.

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день.

Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Порядок роботи сумісників бюджетних установ та оплата їх праці регламентується двома основними документами. Це:

• Постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 р. № 245 (далі — Постанова № 245).
• Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затверджене наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28.06.93 р. № 43 (далі — Положення № 43).

Увага! Дія цих нормативно-правових актів поширюється не тільки на державні, а і на комунальні підприємства, установи і організації. Чому це так, пояснило Мінпраці у листі від 16.09.2010 р. № 294/13/116-10.

Роботи, які не є сумісництвом, перелічені у додатку до Положення № 43.

2. Кому не можна працювати на умовах сумісництва?

В окремих випадках виконувати роботу на умовах сумісництва забороняється.

Держслужбовці, посадовці ОМС. Ст. 25 Закону «Про запобігання корупції» забороняє особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Однак, це обмеження не поширюються на депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних, помічників-консультантів народних депутатів України, працівників секретаріатів Голови ВРУ, Першого заступника Голови ВР України та заступника Голови ВР України, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, працівників патронатних служб у державних органах.

Нотаріуси. Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на держслужбі або службі в ОМС, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів (ст. 3 Закону «Про нотаріат»).

Прокурори. На прокурорів поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом «Про запобігання корупції».

Адвокати. Адвокатам і помічникам адвокатів заборонено «підробляти» на посадах осіб, уповноважених виконувати функції держави або місцевого самоврядування, займатися нотаріальною та судово-експертною діяльністю (ст. 7 і 16 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Керівники. Керівники бюджетних установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів та їх заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності) (п. 4 Постанови № 245, п. 4 Положення 43).

Виняток становлять лише працівники держпідприємств, установ і організацій, які переміщуються із зони АТО.

3. Чи укладати з внутрішнім сумісником окремий трудовий договір?

Оскільки сумісництво передбачає виконання працівником, окрім основної роботи, іншої регулярної оплачуваної роботи у вільний від основної роботи час, то трудові договори з працівником на основну роботу та на роботу за сумісництвом повинні укладатися окремі.

Кандидат на вакантну (тимчасово не зайняту) посаду повинен написати заяву про прийняття на роботу. Оскільки працівник уже у вас працює, інші документи, які подають під час прийняття на роботу, уже мають бути в установі. Якщо ж будуть потрібні додаткові документи, то працівник надасть тільки ті, яких не вистачає.

Для оформлення трудового договору слід видати наказ керівника установи про прийняття працівника на роботу за сумісництвом та ознайомити його з ним під підпис.

4. Чи можна встановити внутрішньому працівнику випробування?

Під час прийняття на роботу за внутрішнім сумісництвом працівнику може бути встановлено випробування за угодою сторін. При цьому не важливо, що працівник уже працює в вашій установі. Умову про випробування слід вказати в наказі керівника про прийняття на роботу. При цьому працівник обов’язково має дати письмову згоду на встановлення випробування (в заяві про прийняття на роботу або в наказі, поставивши підпис, що підтверджує ознайомлення з цією умовою).

Пам’ятайте про те, що не всім особам можна встановлювати випробування. Перелік таких осіб містить ч. 3 ст. 26 КЗпП.

5. Чи подавати до ДПС Повідомлення про прийняття на роботу внутрішнього сумісника?

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням роботодавця, та повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу (ч. 3 ст. 24 КЗпП).

Тобто правило таке: робимо наказ про прийом на роботу — має бути Повідомлення.

Повідомлення подається роботодавцем до органів ДПС за місцем його обліку, як платника ЄСВ, до фактичного початку роботи працівника за укладеним з ним трудовим договором за формою згідно з додатком до постанови КМУ «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 р. № 413 (далі — Постанова № 413).

Норми ст. 24 КЗпП та Постанови № 413 поширюються на усі випадки, коли працівник виконує роботу за трудовим договором, а отже, внутрішні сумісники у цьому випадку не є винятком.

У Повідомленні про прийняття сумісника (внутрішнього або зовнішнього) в графі 4 має бути відмітка «2» — працівники без трудової книжки.

6. Чи вносити до трудової книжки запис про роботу за внутрішнім сумісництвом?

Відповідно до абз. 4 п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудові книжки сумісників ведуться тільки за місцем основної роботи. Проте п. 2.14 цієї Інструкції передбачає внесення запису про роботу за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, окремим рядком за бажанням працівника.

7. Чи заводити на внутрішнього сумісника Особову картку?

За загальним правилом після оформлення трудового договору працівник відділу кадрів на кожного нового працівника формує особову справу.

Але в ситуації з внутрішнім сумісником цілком логічно виникає запитання: навіщо заводити на нього нову Особову картку, якщо цей працівник для установи зовсім не новий, адже він вже працює в тій самій установі за основним місцем роботи?

Варто враховувати, що Особова картка працівника (типова форма № П-2, затверджена наказом Держкомстату та Міноборони від 25.12.2009 р. № 495/656) — це основний первинний документ щодо особового складу. Її заповнюють абсолютно на всіх працівників, прийнятих на роботу в установу, у тому числі за сумісництвом. Тому винятків із загальних правил немає: окрему Особову картку на працівника як на сумісника треба завести.

Для держслужбовців передбачена інша форма — Особова картка державного службовця, затверджена наказом Нацагентства з питань держслужби від 19.05.2020 р. № 77-20.

Тут працює правило, схоже з поданням до ДПС Повідомлення про прийняття на роботу: робимо наказ про прийом на роботу — заводимо особову справу й Особову картку.

8. Як табелювати внутрішнього сумісника?

Враховуючи те, що з працівником-сумісником укладається окремий трудовий договір, то облік робочого часу слід здійснювати по кожному з трудових договорів окремо.

У працівника будуть два табельні номери.

У Табелі обліку використання робочого часу для відображення годин роботи працівників, яким встановлено неповний робочий день (тиждень) згідно з законодавством, застосовують спеціальний буквений код «РС» (цифровой код «02»).

Тобто у табелі на одного працівника, який працює в установі за основним місцем роботи та за сумісництвом слід заповнювати два рядки: один — з обліком робочого часу за основним місцем роботи, другий — з обліком робочого часу за місцем роботи за сумісництвом.

9. Чи можна призначити внутрішньому сумісникові лікарняні за оригіналом лікарняного листа?

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105 (далі — Закон № 1105) підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

А якщо сумісник внутрішній? Тоді він вам надасть оригінал лікарняного листа. Далі ви:

1. Самі собі робите його копію та завіряєте її підписом керівника і печаткою підприємства. Навіщо вона потрібна, якщо ось лежить оригінал? Щоб дотриматися норми Закону № 1105 і призначити допомогу за сумісництвом на підставі копії (у протоколі — окремий рядок).
2. Самі собі видаєте довідку про середню зарплату за основним місцем роботи для розрахунку суми виплат за внутрішнім сумісництвом.

Розрахунок лікарняних сумісникові підкладаєте до копії листка непрацездатності.

Ось так. Маразм? Ну що ви?! Просто формальне прочитання норм Закону № 1105 фахівцями ФСС (див. лист ФСС від 17.01.2017 р. № 5.2-28-65).

10. Чи проводити доплату до МЗП внутрішньому суміснику?

По сумісниках треба дотримуватися вимоги про оплату праці не нижче мінзарплати.

Для внутрішнього сумісника порівняння з МЗП проводять окремо за основним місцем роботи і за сумісництвом.

Якщо сумісник працює на умовах неповного робочого часу, то за місяць він повинен отримати не менше ніж МЗП в розмірі, пропорційному виконаній нормі праці (ст. 3¹ Закону про оплату праці).

11. Чи виплачувати вихідну допомогу працівнику, скороченому як за основною посадою, так і за внутрішнім сумісництвом?

У разі припинення трудового договору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).

При сумісництві всі умови праці обумовлюються і забезпечуються окремо за кожним трудовим договором. Тобто працівники-сумісники мають ті самі права, що і основні працівники. Отже, за загальним правилом працівник — внутрішній сумісник має право на отримання вихідної допомоги як за основною посадою, так і за посадою за сумісництвом.

Але! Працівникам-сумісникам, які працюють в бюджетних установах, вихідна допомога не виплачується.

Ця норма зазначена в п. 8 Положення № 43: «Звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв’язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги».

На цьому наголосило і Мінекономіки у листі від 30.11.2020 р. № 3511-03/71090-01. При цьому його фахівці зазначили, що у КЗпП не передбачено невиплату вихідної допомоги сумісникам. Але оскільки відповідно до ч. 2 ст. 102¹ КЗпП умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабміном, дотримання вимог п. 8 Положення № 43 бюджетними установами є обов’язковим.

Отже, якщо працівника скорочують і за основною посадою, і за внутрішнім сумісництвом, для нього потрібно розрахувати окремо суму вихідної допомоги за основною посадою та виплатити її. За сумісництвом вихідну допомогу такий працівник не отримає.

12. Для оплати відпустки розраховувати загальну середню і для основного місця роботи, і для роботи за внутрішнім сумісництвом чи за кожним місцем роботи рахувати окрему середню?

Обчислення середньої зарплати для оплати періоду відпусток здійснюється за Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок № 100).

На внутрішніх сумісників поширюються загальні правила розрахунку середньої зарплати. У загальному випадку середньоденну зарплату розраховують виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Для оплати відпустки середній заробіток слід розраховувати окремо за основним місцем роботи й окремо за сумісництвом.

Справа в тому, що за основним місцем роботи і за внутрішнім сумісництвом укладаються окремі трудові договори. А значить, аби трудові гарантії було дотримано за кожною посадою, їх треба розділяти.

Оскільки з працівником-сумісником укладається окремий трудовий договір, то облік робочого часу в Табелі обліку використання робочого часу ведеться по кожному з трудових договорів окремо. Це також аргумент за те, що і розрахунки треба проводити окремо.

До того ж згідно з п.п. «ї» п. 4 Порядку № 100 при обчисленні середнього заробітку не враховують зарплату на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено законодавством).

Вас може зацікавити Книга обліку наказів з персоналу   Придбати Журнал «КАДРОВИК.UA»   Придбати Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них Придбати