Чинне законодавство передбачає надання працівникам, які мають дітей, додаткової соціальної відпустки. Хто може претендувати на таку відпустку? Який вік дітей діє для права на отримання додаткової соцвідпустки? Чи може співробітниця-сумісник скористатися правом на додаткову соцвідпустку на дітей?
Надання працівникам відпусток регулюється Законом України «Про відпустки» (далі — Закон № 504). Додаткові відпустки на дітей належать до категорії соціальних відпусток (ст. 4, 19 Закону № 504).
Кому і на який строк надається додаткова відпустка на дітей?
Згідно зі ст. 19 Закону № 504 додаткова відпустка на дітей надається жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Який вік дітей для права на отримання додаткової соціальної відпустки?
Право на додаткову соціальну відпустку залежить від віку дитини. Статтею 19 Закону № 504 визначено вік дітей тільки для такої категорії, як «жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років». Вік дитини-інваліда, всиновленої дитини, дитини під опікою, дитини одинокої матері (батька) цим Законом не встановлено, тому слід керуватися загальними нормами законодавства.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 2 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Тому жінка, яка працює і має дитину-інваліда; всиновлену дитину; одинока мати, яка виховує дитину без батька; батько, який виховує дитину без матері, мають право на цю відпустку до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з п. 2 ст. 243 Сімейного кодексу України опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною віком від 14 до 18 років. Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову соціальну відпустку до досягнення дитиною 14 років, а особа, яка в установленому порядку визнана піклувальником, — з досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення їй 18 років, оскільки ст. 1861 КЗпП України гарантії, встановлені ст. 1821 цього Кодексу, поширено також на піклувальників.
Які умови та порядок надання додаткової соціальної відпустки одинокій матері?
Поняття одинокої матері визначено в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 (із змінами). Згідно з п. 9 цієї постанови одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама. За цим визначенням для визнання «іншої жінки» одинокою потрібно дві ознаки: вона сама і виховує, і утримує дитину.
Після набрання чинності Законом № 504 таке визначення одинокої матері для реалізації норм цього Закону не має застосовуватись, оскільки в п. 5 ч. 12 ст. 10 цього Закону визначено поняття одинокої матері як такої, яка виховує дитину без батька. Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої. Це означає, що для встановлення права на додаткову відпустку має застосовуватись таке визначення одинокої матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка сама виховує дитину, якщо батько не проживає разом з дитиною та відсутні інші докази його участі у вихованні дитини, і за цих самих умов жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не всиновлена).
Для отримання додаткової соціальної відпустки жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, має подати копію свідоцтва про народження дитини і довідку органів запису актів громадянського стану про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини; жінка, яка є вдовою, — копію свідоцтва про народження дитини та копії свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтва про смерть чоловіка. Законодавством не передбачено, які саме документи має подати жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не всиновлена).
Питання виховання батьками дитини визначено Сімейним кодексом України. Згідно зі ст. 157 цього Кодексу питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Як передбачено ст. 158 Сімейного кодексу України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування ухвалює на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. У разі ухилення батька від виконання своїх обов’язків з виховання дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.
З урахуванням зазначеного для підтвердження факту, що батько не бере участі у вихованні дитини, можуть бути пред’явлені, наприклад, довідка з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання, ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішення органів опіки та піклування або суду про відсутність участі батька у вихованні дитини тощо. Пред’явлення лише довідки з ЖЕКу про те, що дитина проживає разом з матір’ю, не дає достатніх підстав стверджувати, що батько не бере участі у її вихованні.
Для отримання додаткової соціальної відпустки розлучена жінка, яка дійсно виховує сама дитину (без батька), має подати такі документи: копію свідоцтва про народження дитини; для підтвердження того, що жінка є розлученою, — копію свідоцтва про розірвання шлюбу та документ, який підтверджував би те, що батько не бере участі у вихованні дитини. Якщо вдова чи розлучена жінка, яка виховує дитину без батька (в разі позбавлення його батьківських прав), вступила в новий шлюб з іншим чоловіком і її дитина від першого шлюбу ним не всиновлена, вона має право на додаткову соціальну відпустку як одинока мати. Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання додаткової соціальної відпустки як одинока мати не має.
Якщо працівницею не буде доведено факт, що вона дійсно виховує дитину сама, без участі батька, роботодавець може відмовити їй у наданні такої відпустки.
Зазначені умови та порядок надання додаткової соціальної відпустки застосовуються і до батька, який виховує дитину без матері (одинокий батько) (лист Мінсоцполітики від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13).
Визначення підстав для надання додаткової соціальної відпустки працівникам, які мають дітей
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону № 504 за наявності кількох підстав для надання додаткової соціальної відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів. У зв’язку з тим, що ст. 19 Закону № 504 чітко не визначено сукупність кількох підстав для набуття права на додаткову соціальну відпустку тривалістю понад сім календарних днів, то з урахуванням правової експертизи цього питання, проведеної Мінпраці разом з Мін’юстом та Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, кожну підставу, визначену ч. 1 цієї статті, є правомірним вважати окремою підставою, а саме:
жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;
жінка, яка має дитину-інваліда;
жінка, яка всиновила дитину;
одинока мати;
батько, який виховує дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
особа, яка взяла дитину під опіку.
Так, одинока мати, в якої дитина є інвалідом, має право на таку відпустку за двома підставами (14 календарних днів): «жінка, яка має дитину-інваліда» та «одинока мати».
Якщо одинока мати виховує здорову дитину (мається на увазі не дитину-інваліда), соціальна відпустка надається за однією підставою (7 календарних днів). Якщо одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, така відпустка надається за двома підставами: «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років» та «одинока мати».
Жінка, яка має всиновлену дитину, і водночас є одинокою матір’ю (вдовою), користується правом на таку відпустку за двома підставами (14 календарних днів): «жінка, яка всиновила дитину» та «одинока мати».
Якщо одинока мати виховує двох дітей віком 16 і 17 років, вона має право на цю відпустку за однією підставою (тривалістю сім календарних днів). Для надання працівниці такої відпустки тривалістю 14 календарних днів не виконується підстава «жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років».
Чи виключаються святкові та неробочі дні з додаткової соціальної відпустки на дітей?
Так, виключаються (ч. 2 ст. 5 Закону № 504). Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону), не враховуються.
Чи впливає соціальна відпустка на тривалість основної щорічної відпустки або інших відпусток, що належать працівникові?
Ні, додаткова відпустка на дітей не впливає на тривалість основної щорічної відпустки або інших відпусток. Ця відпустка надається понад кількість днів щорічних відпусток, передбачених Законом № 504, а також іншими законами і нормативно-правовими актами.
Який стаж роботи на підприємстві необхідний для того, щоб скористатися додатковою відпусткою на дітей?
Така відпустка надається незалежно від стажу роботи на підприємстві.
Чи може співробітниця-сумісник скористатися правом на додаткову соціальну відпустку на дітей?
Так, може. У ст. 2 Закону № 504 сказано, що право на відпустки мають громадяни України, іноземці й особи без громадянства, які перебувають у трудових відносинах із роботодавцем. Тому співробітниця має право на відпустку, що належить їй, скрізь, де вона оформлена за трудовим договором.
Чи пов’язаний період соціальної відпустки з відпрацьованим часом у поточному році та з датою народження дітей?
Відпустка на дітей може бути надана у будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини — до або після. Це пояснюється тим, що така відпустка належить до категорії соціальних і не належить до щорічних (лист Мінпраці від 19.02.2010 р. № 48/13/116-10).
Чи «згорає» відпустка на дітей, якщо її не використати в поточному році або декілька років поспіль?
Ні, не згорає. Законодавством не передбачено строк давності, після якого працівники, що мають дітей, втрачають право на додаткову соціальну відпустку (лист Мінпраці від 19.02.2010 р. № 48/13/116-10).
Зверніть увагу! Додаткова соціальна відпустка тривалістю від 10 до 17 к. д. передбачена з 01.01.2010 р. А донині тривалість такої відпустки становила від 7 до 14 к. д.
Наприклад, співробітниця своєчасно не скористалася «дитячою» відпусткою, а зараз бажає використати ці дні в поточному році. У такому разі за період до 2010 року роботодавець зобов’язаний надати їй відпустку тривалістю 7 або 14 к. д. (залежно від кількості підстав).
Чи підлягає компенсації додаткова відпустка на дітей у разі звільнення?
Так, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, ст. 24 Закону № 504.
Чи можна брати частинами соціальну відпустку на дітей?
Соціальна додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, на відміну від щорічної відпустки, поділу на частини не підлягає. Адже, у ст. 12 Закону № 504, яка передбачає поділ відпусток на частини, зазначено тільки про щорічну основну відпустку та щорічні додаткові відпустки. А відпустка на дітей не належить до щорічних. Мінсоцполітики у своїх листах від 05.07.2013 р. № 290/13/116-13 та від 12.05.2015 р. № 256/13/116-15 дотримується думки, що відпустку на дітей: допустимо ділити на частини за підставами. Тобто якщо є декілька підстав, то спочатку можна надати відпустку за однією (наприклад, тривалістю 10 к. д.), а через деякий час — за іншою підставою (наприклад, тривалістю 7 к. д.), не можна надавати частинами, якщо є тільки одна підстава для її надання.
У якому випадку батько має право взяти додаткову соціальну відпустку на дітей?
У ст. 19 Закону № 504 сказано, що додаткова соціальна відпустка на дітей може бути надана батькові дитини або інваліда з дитинства підгрупи А групи І, який виховує їх без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі). Виховує без матері — значить, одинокий батько.
У листі від 21.07.2008 р. № 187/13/116-08 Мінпраці роз’яснило, кого можна вважати таким. Одинокий батько — це чоловік, який не перебуває в шлюбі, але при цьому виховує дитину, у свідоцтві про народження якої він записаний як батько; або він розлучений і виховує дитину без матері; або він вдівець.
Виходячи із цього документами, що підтверджують право батька на додаткову відпустку на дітей, можуть бути (крім заяви на надання такої відпустки і копії свідоцтва про народження дитини):
копія свідоцтва про розірвання шлюбу і копія рішення суду про місце проживання дитини;
копія свідоцтва про смерть матері або позбавлення її материнських прав;
у разі перебування матері дитини на тривалому лікуванні — довідка з медичного закладу;
у разі повторного шлюбу батька — додатково довідка органу РАГСу, яка підтверджує, що дитина не усиновлена новою дружиною.
Конкретний перелік підтвердних документів законодавчо не встановлено. Тому в такій ситуації доцільно скористатися рекомендаціями Мінпраці, викладеними в листі від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13. Додаткова відпустка на дітей може бути надана також опікунові дитини або інваліда з дитинства підгрупи А групи І або одному з прийомних батьків. Для опікуна або усиновителя підтвердним документом може бути копія рішення про опіку або усиновлення.
Вас може зацікавити
У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності.
Ласкаво просимо
Реклама
