Одним з видів соціальних відпусток є додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Але працівник, який бажає нею скористатися, крім наявності дітей, як підстав для надання, має виконувати ще одну вимогу. Про це — у роз’ясненні від Мінсоцполітики.

Коментар до листа Мінсоцполітики від 26.03.2018 р. № 480/0/101-18/284

Коли у працівника виникає право на таку відпустку?

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи, передбачена ст. 19 Закону «Про відпустки» та 182¹ КЗпП і не належить до категорії щорічних відпусток. Але надається вона за певний календарний рік. Адже зазначені категорії працівників мають право щорічно на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

При цьому, на відміну від щорічної основної відпустки, така додаткова відпустка надається повної тривалості незалежно від того, чи відпрацював працівник у роботодавця цілий рік.

У листі від 25.02.2015 р. № 76/13/116-15 Мінсоцполітики вже зазначало, що така відпустка є соціальною і надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та часу народження дитини, до чи після. Працівник також не втрачає право на неї в році смерті дитини або досягнення нею граничного віку для її надання. Але право на неї має лише людина, яка працює. Тому реалізувати своє право на використання цієї відпустки вона може за умови, якщо на день початку відпустки має стаж роботи в рахунок року, за який просить надати їй відпустку, тривалістю хоча б один день.

А тепер — нюанс, який розглядається у коментованому листі.

Що вважати за «стаж роботи», який дає право на таку додаткову відпустку?

Закон «Про відпустки» норм щодо цього не містить. Отже, Мінсоцполітики трактує ситуацію на свій розсуд.

З одного боку, Мінсоцполітики говорить про те, що право на таку відпустку не залежить від відпрацьованого часу — головне, щоб претендент працював. Зокрема, робота працівника на умовах неповного робочого часу не може бути підставою для зменшення тривалості такої відпустки.

З іншого боку, під «працює» в цьому випадку Мінсоцполітики має на увазі не перебування у трудових відносинах, а буквально — наявність у працівник хоча б одного фактично відпрацьованого робочого дня!

Саме тому Мінсоцполітики наполягає: період перебування у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною не зараховується до стажу роботи, що дає право на зазначену соціальну відпустку. А за календарні роки, у яких працівниця не відпрацювала жодного дня через перебування у таких відпустках, вона немає права на додаткову відпустку на дітей.

Наприклад, якщо жінка після народження другої дитини (набуття права на таку відпустку) ще не приступала до виконання своїх трудових обов’язків та не відпрацювала жодного робочого дня, а оформила щорічну відпустку, на думку Мінсоцполітики, права на додаткову соціальну відпустку вона немає.

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання

Ганна Бикова