Згідно зі статтею 19 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП).

За наявності кількох підстав для надання зазначеної відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. У пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР одиноку матір визначено як таку, що виховує дитину без батька. Міністерство праці та соціальної політики України в листі від 14 квітня 2008 року № 235/0/15-08/13 роз’яснює, що для встановлення права на додаткову відпустку має застосовуватися таке визначення одинокої матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у т. ч. і розлучена жінка, яка сама виховує дитину, якщо батько не проживає разом із дитиною та відсутні інші докази його участі у вихованні дитини, і за цих самих умов жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не всиновлена). Підтвердженням того факту, що жінка є вдовою, будуть копії свідоцтва про шлюб та свідоцтва про смерть чоловіка, виданих відповідним відділом державної реєстрації актів цивільного стану.

Білоткач Галина Панасівна, експерт гарячої лінії