Головна  Карта сайту  Розміщення реклами на порталі

СПІЛЬНОТА КАДРОВИКІВ І ФАХІВЦІВ З УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
Ласкаво просимо
  Новини
  Бібліотека статей
  Нормативна база
  Зразки документів
  Виробничий календар
  Календар подій
  Книжкова полиця
  Розміщення реклами
  Наші партнери
  Форум
Нові матеріали
Підписатися на розсилку





Facebook
Реклама
Реклама
Правомерно ли применение штрафа и пени за нетрудоустройство инвалидов, если предприятием были приняты все необходимые меры, но безрезультатно?
Новини
12.07.2013
Правомерно ли применение штрафа и пени за нетрудоустройство инвалидов, если предприятием были приняты все необходимые меры, но безрезультатно?
 

Областной Фонд социальной защиты инвалидов направил предприятию информационное письмо с требованием уплатить до 15.04.2013 г. штрафные санкции за каждое рабочее место, предназначенное для трудоустройства инвалидов, но не занятое инвалидом. Предприятие штраф не уплатило, в результате чего от Фонда была получена претензия об уплате штрафа и пени.
Предприятие считает требования Фонда неправомерными, поскольку с его стороны были предприняты все необходимые меры: издан приказ руководителя о создании рабочих мест для инвалидов в необходимом количестве и приказ об утверждении нового штатного расписания с предусмотренными в нем местами для инвалидов, также предприятием самостоятельно было трудоустроено половину инвалидов от требуемой нормы, регулярно подавались отчеты № 3-ПН и № 10-ПІ о наличии вакантных рабочих мест для инвалидов, в городские общественные организации инвалидов направлялись письма с просьбой о содействии в трудоустройстве инвалидов.
Могут ли в данной ситуации к предприятию быть применены штраф и пеня за нетрудоустройство инвалидов?

Правовым основанием для взыскания отделениями Фонда социальной защиты инвалидов с предприятий сумм административно-хозяйственных санкций и пени может быть только ст. 20 Закона Украины «Об основах социальной защищенности инвалидов в Украине» от 21.03.91 г. № 875-XII (далее — Закон № 875).

В упомянутой статье действительно установлено, что предприятия, которые используют наемный труд, где среднесписочная численность работающих инвалидов меньше, чем установлено нормативом, предусмотренным ст. 19 этого Закона, ежегодно уплачивают соответствующим отделениям Фонда административно-хозяйственные санкции, сумма которых определяется в размере средней заработной платы на соответствующем предприятии за каждое рабочее место, предназначенное для трудоустройства инвалида и не занятое инвалидом.

Исходя лишь из указанной выше нормы Фонд, как правило, считает, что предприятия обязаны уплатить определенную сумму административно-хозяйственной санкции, поскольку из положенного количества рабочих мест, предназначенных для трудоустройства инвалидов, либо вообще ничего не занято, либо заняты не все рабочие места.

Однако такое толкование Фондом ст. 20 Закона № 875 не может считаться правомерным, исходя из следующего.

В ст. 20 Закона № 875 прямо указано, что установленная этой статьей санкция является административно-хозяйственной. То есть она не является налогом или сбором, уплата которого регулируется нормами о налогообложении.

Учитывая, что данная санкция является административно-хозяйственной, для ее правильного применения необходимо руководствоваться соответствующими положениями ХКУ — как нормативно-правового акта, который устанавливает общие положения для применения всех видов административно-хозяйственных санкций.

Статьей 218 ХКУ предусмотрено, что основанием хозяйственно-правовой ответственности участника хозяйственных отношений является совершенное им правонарушение в сфере хозяйствования. Участник хозяйственных отношений отвечает за невыполнение хозяйственного обязательства или нарушение правил осуществления хозяйственной деятельности, если не докажет, что им приняты все зависящие от него меры для недопущения хозяйственного правонарушения.

Таким образом, во-первых, для возникновения ответственности необходимо совершить правонарушение, а во-вторых, если будет доказано, что предприятие приняло все зависящие от него меры для недопущения правонарушения, то оно также не будет нести ответственности.

В общем случае считается, что предприятие совершило какие-либо правонарушение, если оно не выполнило установленные обязательства.

В ч. 1 ст. 19 Закона № 875 определено, что для предприятий, использующих наемный труд, устанавливается норматив рабочих мест для трудоустройства инвалидов. А в ч. 5 ст. 19 Закона № 875 определено, что выполнением норматива рабочих мест считается трудоустройство предприятием инвалидов, для которых это место является основным.

Здесь может показаться, что под выполнением норматива понимается обязательство самого предприятия принять самостоятельно все меры по трудоустройству инвалидов и, следовательно, что любое невыполнение норматива автоматически ведет к ответственности предприятия. Однако такой вывод не может считаться правомерным, поскольку Закон № 875 изложен таким образом, что обязательства по трудоустройству инвалидов распределяются как между предприятием, так и между Фондом. А в ч. 5 ст. 19 Закона № 875 указано лишь то, что следует считать невыполнением норматива.

Так, в ч. 1 ст. 18 Закона № 875 установлено, что обеспечение права инвалидов на трудоустройство и оплачиваемую работу осуществляется путем непосредственного их обращения на предприятия или в государственную службу занятости. Таким образом, здесь закладывается норма, согласно которой инвалиды должны непосредственно, а значит самостоятельно обращаться на предприятия для реализации своего права на трудоустройство.

Далее в ч. 3 ст. 18 Закона № 875 определено, что предприятия, которые используют наемный труд, обязаны:

  • выделять и создавать рабочие места для трудоустройства инвалидов;
  • предоставлять государственной службе занятости информацию, необходимую для организации трудоустройства инвалидов;
  • отчитываться перед Фондом социальной защиты инвалидов о занятости и трудоустройстве инвалидов.

Из указанных обязанностей предприятий видно, что среди них нет такой обязанности, как поиск нетрудоустроенных инвалидов. Более того, здесь указано, что надо предоставлять госслужбе занятости информацию для того, чтобы эта служба организовывала трудоустройство инвалидов. То есть косвенно из этого положения следует, что госслужба занятости также имеет обязанности по трудоустройству инвалидов, а не только предприятия.

А из ч. 3 ст. 181 Закона № 875 прямо следует, что именно госслужба занятости обязана осуществлять поиск подходящей для инвалидов работы.

Из всего вышеуказанного следует, что согласно Закону № 875 предприятие в части трудоустройства инвалидов обязано выделять и создавать места для трудоустройства, предоставлять госслужбе занятости соответствующую информацию и отчитываться перед Фондом. При условии выполнения этих обязательств к предприятию не может быть применена административно-финансовая санкция согласно ст. 20 Закона № 875.

Доказательствами выполнения обязательств являются:

  • в части обязательств по выделению и созданию рабочих мест для трудоустройства инвалидов — наличие приказа по предприятию о выделении и создании рабочих мест для трудоустройства инвалидов, которым может быть приказ об утверждении штатного расписания, в котором предусмотрены штатные рабочие места для инвалидов;

  • в части предоставления государственной службе занятости информации, необходимой для организации трудоустройства инвалидов — представление предприятием в госслужбу занятости Отчета о наличии вакансий по форме № 3-ПН;

  • в части отчетности в Фонд социальной защиты инвалидов о занятости и трудоустройстве инвалидов — представление предприятием Отчета о занятости и трудоустройстве инвалидов по форме № 10-ПІ.

Как следует из вопроса, на предприятии были изданы соответствующие приказы, которыми предусмотрено создание рабочих мест для инвалидов, своевременно подавались отчеты по форме № 3-ПН и № 10-ПІ.

В такой ситуации следует признать, что предприятие выполнило все обязательства, предусмотренные законодательством для трудоустройства инвалидов, поэтому к нему не может быть применена административно-финансовая санкция согласно ст. 20 Закона № 875. Более того, предприятие, несмотря на отсутствие такого обязательства, самостоятельно осуществляло поиск инвалидов и трудоустраивало их.

Анализ судебных решений Верховного Суда Украины, вынесенных им при решении аналогичных споров в 2013 году, показывает, что ВСУ, являющийся последней судебной инстанцией в решении споров, придерживается позиции, аналогичной изложенной выше. То есть ВСУ считает, что на предприятия действующим законодательством не возложена обязанность осуществлять поиск инвалидов. И если предприятие подавало в Фонд отчеты по форме № 3-ПН, то этого достаточно, чтобы считать, что предприятие выполнило свои обязательства по трудоустройству инвалидов, и что в таком случае применение административно-хозяйственной санкции согласно ст. 20 Закона № 875 неправомерно. Так, в частности, при решении аналогичных споров ВСУ в постановлениях от 02.04.2013 г. и от 16.04.2013 г. указывает:

«Згідно зі статтею 18 Закону № 875-XII працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-XII доповнено статтею 181, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

У зв’язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись».

Сергей Ефимов

ЛІГА:ЗАКОН

Переглядів: 12865 Версія для друку
 
Дивіться також:
Військово-облікові документи: оновлені вимоги до військового обліку
Термін давності для використання щорічних відпусток
Чи можна проводити «зовнішнє» звіряння з ТЦК та СП електронною поштою?
Чи є мобінгом безпідставне позбавлення працівника премії?
Умови призначення допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами
Що варто знати про скорочення працівників
Нові правила виходу на пенсію у 2026 року
Вагітні працівниці: трудові права та гарантії
Трудова книжка: яка вона в країнах ЕС?
Інформація про кількість військовозобов’язаних: хто і як подає в разі бронювання працівників?
Страховий стаж за кордоном: як українцям не втратити пенсію?
З 1 січня зміняться правила працевлаштування осіб з інвалідністю
Звільнення за угодою сторін: що має знати працівник?
Як правильно встановити працівнику 0,75 ставки?
Перевірки ПФУ за новими правилами: критерії ризиків, умови допуску та наслідки
Прийняття на роботу з повною матеріальною відповідальністю: зразки документів
7 міфів про звільнення працівників, у які вірять роботодавці
Мінекономіки про зміни у механізмі бронювання працівників
Як зміняться виплати на дітей з 1 січня 2026 року?
Бронювання працівників: нові процедури, контроль за лімітами, анулювання відстрочок
Затверджена Зміна № 16 до Класифікатора професій
Мінімальну зарплату пропонують підвищити до 20 000 грн
Роботодавцям дали додатковий час на кадрові повідомлення до ПФУ
Що буде з працівником після закінчення 45 днів бронювання?
Чи обов’язково складати графік відпусток в період дії воєнного стану?
Умови застосування підсумованого обліку робочого часу
Трудовий кодекс передається до Уряду: що він містить?
Внутрішній сумісник у графіку відпусток
Штрафи Держпраці за порушення трудового законодавства у 2026 році
Оновлений Порядок бронювання: докладно про зміни
Записи про звільнення у трудову книжку: приклади
Які документи повинен надати працівник під час працевлаштування?
Штатний розпис-2026: відмовлятися точно не варто
Правило 45 днів і «проблемні» документи: детально про зміни в бронюванні працівників
Чи можна прийняти на роботу працівника, у якого відсутня відмітка про ВЛК?
Як суди вирішують трудові конфлікти: добірка найпотужніших кейсів
Галузеві, територіальні угоди та зміни до них: повний реєстр
Графік відпусток-2026: вимоги, ризики, організаційні рішення
Чи має право роботодавець видати працівникові оригінал трудової книжки для ПФУ?
З 1 січня діють нові строки повідомлення про прийняття та звільнення працівників
Які повноваження Держпраці в питаннях працевлаштування осіб з інвалідністю?
Систематичне невиконання обов’язків із боку працівника
Прискорене бронювання працівників: внесено зміни до Порядку
Чи можна оформити сумісника на повну ставку?
ПФУ встановив нові правила перевірок роботодавців
Перевірка кандидатів перед працевлаштуванням: межі дозволеного для роботодавця
Прийняття на роботу з випробувальним терміном: зразки документів
Ліміти бронювання працівників та наслідки їх перевищення
Верховна Рада прийняла Держбюджет на 2026 рік
Визначення основного робочого місця працівника
Всі новини
Реклама
Проекти для професіоналів
Оголошення
Шановні відвідувачі!
З усіх питань щодо роботи порталу звертайтесь до 
адміністратора
2025 © МЕДІА ГРУПП
2025 © HR Liga
IM R40-02667

Copyright © 2005–2025 HR Liga
Редакція (адміністрація) залишає за собою право не розділяти думку авторів матеріалів, що розміщуються. Редакція (адміністрація) порталу не несе відповідальності за збитки, які можуть бути завдані внаслідок використання, невикористання або неналежного використання інформації, що міститься на порталі. Відповідальність за достовірність інформації та інших відомостей несуть автори публікацій.
Вул. Є. Сверстюка, 11, корпус «А», а/с 185, м. Київ, Україна, 02002
З питань реклами: pr_oppb@mediapro.ua. Передплата видань: 0 800 219 977
З питань роботи сайту: admin@hrliga.com