Спрогнозувати розвиток судової практики після війни і виокремити важливе для бізнесу в разі невиконання зобов’язань за договорами і у відносинах з найманими працівниками, можна вже зараз. Для цього потрібно проаналізувати висновки Верховного Суду України щодо застосування положень законодавства про форс-мажор (обставини непереборної сили).

Найрозповсюдженішим міфом, пов’язаним із форс-мажором, є переконання в тому, що невиконання зобов’язань через обставини непереборної сили автоматично звільняє як від відповідальності, так і від необхідності виконання зобов’язання в майбутньому. Тож за допомогою судової практики розвінчуємо найтиповіші міфи, пов’язані з виникненням форс-мажорних обставин, та вчимося на чужих помилках.

Міф № 1: Форс-мажор — легальний привід не виконувати зобов’язання

Дійсно, за загальним правилом, неможливість виконати зобов’язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України). Тобто, можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов’язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок буде оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

ВС в постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести: 1) факт їх виникнення; 2) те, що обставини є форс-мажорними; 3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. При цьому той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.

Аналогічного висновку дійшов і ВС й у постанові від 16 липня 2019 р. у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об’єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов’язку.

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов’язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов’язання.

…і не сплачувати орендну плату?

Отримання сертифікату Торгово-промислової палати (ТПП) України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення орендаря від орендної плати, про що зазначено у постанові ВС від 20 жовтня 2021 р. у справі № 911/3067/20. Невикористання приміщення у період дії форс-мажорних обставин має бути підтверджено доказами, наприклад, актом про неможливість використання об’єкта оренди за призначенням та тимчасове припинення функціонування такого об’єкту (як було підтверджено неможливість функціонування фітнес клубу «Спорт Лайф» у справі № 910/4532/21 — постанова ВС від 15 лютого 2022 р.). Але якщо подивитись на даний висновок крізь призму нинішньої ситуації, варто враховувати, що невикористання одним орендарем приміщення, скажімо в торговому центрі, і несплата за його оренду, навряд чи буде вважатись форс-мажором за той період, коли решта орендарів вже повноцінно використовували свої приміщення і сплачували оренду.

Як правило, всі договори оренди містять стандартне положення про обов’язок орендаря використовувати приміщення виключно відповідно до його призначення, визначеного договором. При цьому, як підтверджено у справі № 910/4532/21, можливість доступу до приміщення, в якому знаходиться майно орендаря, за схоронність якого несе відповідальність сам орендар, у спірні періоди не є доказом використання приміщення за цільовим призначенням та наявності підстав для нарахування орендної плати.

Візьмемо за приклад невиконання зобов’язань зі сплати оренди торгових приміщень в м. Херсон, який наразі знаходиться на окупованій території, та в м. Рівне. В м. Херсон окупація території та неможливість ведення в таких умовах господарської діяльності з високою долею вірогідності буде підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язань по оплаті. А ось орендарю в м. Рівне потрібно буде довести суду, що наявність воєнного стану унеможливила використання орендованого приміщення, особливо на фоні закликів влади до бізнесу про відновлення роботи.

У сфері послуг ситуація може кардинально відрізнятись: положення про форс-мажор будуть застосовуватися до ФОП з м. Херсон, якщо він/вона не виконає зобов’язання за договором про розробку програмного забезпечення лише в тому разі, якщо ФОП не доведе, що він не зміг/змогла цього зробити фізично. Наприклад, не було інтернету, світла, зв’язку, відібрали техніку, і таких причин в нинішніх реаліях може бути безліч. Але якщо ФОП виїхав, скажімо, на Західну Україну, довести неможливість виконання зобов’язання уже буде складніше.

Міф № 2: Довідка ТПП — єдиний документ, яким можна підтвердити форс-мажор

Довідка ТПП — єдиний регламентований законодавством і загальноприйнятий документ, який підтверджує факт настання форс-мажорних обставин. Але для суду одного документу може бути недостатньо (як, наприклад, в ситуації з орендою торгового приміщення в м. Рівне, по яку йшлось вище). Судова практика одностайна в тому, що обставини непереборної сили повинні бути підтверджені документально (постанова ВС від 15 лютого 2022 р. у справі № 910/4532/21). Такими доказами можуть бути, зокрема, сертифікат ТПП України. При цьому, щоб засвідчити форс-мажорні обставини, особі необхідно звернутися до ТПП, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв’язок між зобов’язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов’язання.

При цьому сертифікат ТПП України є не єдиним документом на підтвердження надзвичайних обставин — обставини форс-мажору можуть доводитися будь-якими доказами. Така позиція ВС викладена в постанові від 21 липня 2021 р. по справі № 912/3323/20. Хоча предметом спору і був договір, укладений між резидентами України, але підхід до спорів з нерезидентами буде таким же.

Міф № 3: Довідка будь-якої ТПП згодиться

Відповідно до регламенту Торгово-промислової палати України, остання засвідчує форс-мажорні обставини з усіх питань договірних відносин. Регіональні ТПП можуть засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком зобов’язань за зовнішньоторговельними угодами і міжнародними договорами України, зовнішньоекономічними угодами, а також угодами між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

Тож без перебільшення — уважно читайте договір. Якщо він підпадає під зазначені винятки, форс-мажор може бути підтверджений лише Торгово-промисловою палатою України. Отримання сертифікату про форс-мажор в будь-якій регіональній ТПП не вважатиметься належним підтвердженням обставин непереборної сили. У постанові від 26 травня 2020 р. № 918/289/19 ВС підтвердив, що надання сертифікату регіональною ТПП не є свідченням існування обставин непереборної сили, які звільняють сторін від відповідальності за невиконання умов Договору купівлі-продажу, а саме стягнення неустойки, оскільки сам договір передбачає необхідність отримання такого сертифікату в ТПП України.

А що, коли назва торгової палати в договорі визначена неточно?

У договорі, невиконання зобов’язань за яким було предметом спору у справі № 904/3886/21, передбачено: «доказом існування і тривалості події форс-мажору є надання свідоцтва, виданого Торговою палатою відповідної країни». Позивач наполягав на тому, що це має бути сертифікат ТПП України, а відповідач — сертифікат Дніпропетровської ТПП. Оскільки суперечливе формулювання в договорі поставки не дозволило суду точно визначити орган, уповноважений засвідчити настання форс-мажорних обставин, суд застосував принцип «Contra proferentem»: слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов’язаний з неясністю такої умови. Встановивши, що нечітке положення про ТПП було включене в договір саме в редакції позивача, суд став на сторону відповідача та підтвердив, що виданий Дніпропетровською ТПП сертифікат є належним свідченням існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору, а саме — стягнення неустойки, штрафу та відшкодування збитків.

Міф № 4: Відсутні кошти — можна не сплачувати за зобов’язаннями при настанні форс-мажорних обставин

Цей міф є чи не найбільш розповсюдженим. Виданий ТПП України лист від 28 лютого 2022 р. про засвідчення військової агресії як форс-мажору для багатьох став панацеєю для невиконання зобов’язань за договорами, особливо іноземними. Але ВС в постанові від 21 липня 2021 р. у справі № 912/3323/20 чітко зазначив, що відсутність коштів на виконання зобов’язань не є підставою для звільнення від відповідальності в розумінні ч. 2 ст. 617 ЦК та ч. 2 ст. 218 ГК та не може вважатись форс-мажором. Дана справа досить наочно демонструє, що при визначенні надзвичайних обставин, які вплинули на можливість сторони договору виконувати зобов’язання, суд оцінює всі можливі варіанти поведінки орендаря, зокрема й можливість передати приміщення в суборенду, тобто використати приміщення з іншими цілями (отримати дохід від суборендаря). Окрім того, в даній справі зазначено, що невидача уповноваженим органом ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності, що призвела до неможливості виконати умови договору в частині використання орендованого приміщення відповідно до мети його оренди, не може вважатись форс-мажором, оскільки не має ознак надзвичайності і невідворотності.

Міф № 5: Форс-мажор звільняє від зобов’язань виплачувати заробітну плату

Аналіз судової практики щодо невиконання підприємствами в зоні АТО зобов’язань по заробітній платі свідчить, що ВСУ часто ставав на бік підприємств у спорах про виплату заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час її затримки та відшкодування моральної шкоди, компенсації за невикористану відпустку, тощо, відмовляючи працівникам у задоволенні позову за наявності двох умов: наявності у підприємства документально підтвердженого висновку ТПП про обставини непереборної сили та відсутності вини підприємства (постанова ВС від 10 жовтня 2019 р. у справі № 243/2071/18)

В постанові від 11 листопада 2015 р. по справі № 6-2159цс15 ВС дійшов висновку, що обов’язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. У даній справі ВС вказав, що затримка виплати працівнику належних при звільненні сум відбулась не з вини ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування». В даній справі висновком Донецької ТПП підтверджені обставини непереборної сили і як результат — неможливість виконання Заводом зобов’язань по оплаті праці. Окрім того, висновком експерта Донецької ТПП встановлено, що в цехи Заводу влучило 16 артилерійських снарядів, що підтвердило неможливість здійснення ним господарської діяльності.

У постанові від 24 жовтня 2019 р. у справі № 266/4637/18 ВС дійшов висновку про відсутність вини ПАТ «Українська залізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати, встановивши, що у трудових правовідносинах виникли обставини, які не можна було передбачити чи відвернути, та у період існування яких Укрзалізниця була позбавлена можливості виконати зобов’язання щодо оплати.

З прийняттям Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» законодавець фактично закріпив той підхід, який вже напрацьований в судовій практиці з часів АТО і, очевидно, буде використовуватися й надалі. Згідно з законом, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.

Висновки, на які наштовхує аналіз судової практики

Хоча 28 лютого 2022 р. ТПП України й видала свого роду універсальний лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, він не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов’язання для всіх без виключення суб’єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження, яке часто пропускають: обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов’язаннями, виконання яких стало неможливих у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов’язань, як помилково вважають.

Аналіз судової практики щодо застосування положень про обставини непереборної сили дозволяє стверджувати, що підхід ВСУ до застосування положень про форс-мажор навряд чи кардинально зміниться в майбутньому, і суд розглядатиме кожен випадок невиконання зобов’язань з урахуванням всіх обставин.

Тож про що варто пам’ятати вже зараз:

1. Наявність універсального або навіть індивідуального сертифікату ТПП, чи листа ТПП України від 28 лютого 2022 р. не означає безумовне звільнення від відповідальності.
   
   
2. Незважаючи на «загальновідомість» ситуації з введеним воєнним станом та навіть виданням ТПП України універсального листа про підтвердження надзвичайності та невідворотності обставин, не варто ігнорувати положення договору про форс-мажор щодо належного повідомлення контрагента про настання непереборних обставин, строки такого повідомлення та конкретну ТПП, сертифікат якої за договором вважатиметься належним підтвердженням форс-мажору.
   
   
3. Наявність самого лише сертифікату може бути недостатнім підтвердженням фактичної неможливості виконання зобов’язань. Необхідно зібрати якомога більше доказів.
   
   
4. Об’єктивна та підтверджена відповідними доказами можливість виконати договірне зобов’язання, навіть за наявності сертифікату про форс-мажор, вірогідно, не буде розцінена судом як підстава для звільнення від відповідальності.
   
   
5. Форс-мажор не дає право роботодавцю не виплачувати заробітну плату, але є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення строків оплати, якщо він доведе наявність фактичних обставин, які унеможливили виплату заробітної плати (наприклад, знищення підприємства).
   
   
6. Наявність у період дії форс-мажорних обставин доступу до орендованого приміщення, в якому знаходиться майно орендаря, не є доказом використання приміщення за цільовим призначенням, а отже, й наявності підстав для нарахування орендної плати.

Дар’я Ганзієнко