У Верховній Раді зареєстровано законопроект № 3204 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дії колективних договорів».

І. Проект закону має на меті скасувати принцип поширення колективних договорів на всіх працівників підприємства.

Тоді, як чинним законодавством передбачено принцип поширення колективного договору на всіх працівників підприємства, установи, організації, проектом пропонується викласти ст.18 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП) в наступній редакції: «Положення колективного договору поширюються на працівників підприємства, установи, організації, які є членами професійної спілки, що є стороною колективного договору і є обов’язковими для сторін колективного договору». Тобто, планується скасувати принцип поширення колективних договорів та розповсюджувати їх дію лише на членів профспілок-підписантів колективного договору.

На думку юристів ГО «Трудові ініціативи» скасування принципу поширення колективних договорів на всіх працівників підприємства позбавить велику частину зайнятого населення додаткових прав та гарантій. Поширення положень колективних договорів на всіх працівників підприємства в умовах недостатньої реалізації державою своєї соціальної функції компенсує брак необхідного соціального забезпечення працюючих в Україні.

Скасування для всіх працівників підприємств, що не є членами профспілки, додаткових благ за колективними договорами має дискримінаційний характер та в свою чергу порушує принцип, закладений у ст. 22 Конституції України — при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, світова практика свідчить про застосування більшістю прогресивних держав принципу поширення колективного договору на всіх працівників підприємства, установи, організації.

За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD)) колективні договори поширюються на всіх працівників у наступних країнах: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ісландія, Ірландія, Ізраїль, Іспанія, Італія, Естонія, Канада, Коста-Рика Латвія, Люксембург, Мексика, Польша, Словацька Республіка, Словенія, США, Угорщина, Чеська Республіка, Чилі, Фінляндія, Франція.

ІІ. Автори проекту пропонують внести зміни і до положень щодо сторін колективного договору (ст. 12 КЗпП), зокрема вводячи таке поняття, як первинна профспілка:

«Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією (первинною профспілкою)».

Логіка таких змін залишається незрозумілою, оскільки визначення первинної організації профспілки чітко наводиться у ст.1 Закону України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності», а наявність нового поняття без чіткого його визначення в проекті закону призведе до правової невизначеності.

ІІІ. Позитивною новелою проекту № 3204 може стати можливість приєднання новоствореної профспілки до діючого колективного договору. Втім, механізм запропонований у проекті викликає ряд питань в розрізі його практичного застосування.

Відповідно до ст. 4 чинного Закону України «Про колективні договори і угоди» за наявності кількох профспілок на підприємстві створюється спільний представницький орган (далі — СПО) для ведення колективних переговорів та укладення колективного договору.

Так як закон не визначає механізму приєднання до спільного представницького органу для новоствореної профспілки, то проект змін до КЗпП та Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачає наступне. Якщо первинна профспілкова організація виявляє бажання приєднатися до колективних переговорів, то вона надсилає відповідне прохання СПО. В разі ухилення членів спільного представницького органу від включення профспілки до спільного представницького органу призупиняється право цього органу на ведення колективних переговорів. Втім, дана норма містить ризики — в разі створення «жовтої» профспілки на підприємстві під час процесу колективних переговорів, дана профспілка може паралізувати хід переговорів.

Якщо ж колективний договір на підприємстві вже підписаний, а виборний орган профспілки, що не є стороною колективного договору, хоче приєднатися до нього, то за проектом він має прийняти рішення про приєднання до колективного договору та повідомити письмово сторін колективного договору про приєднання до нього. З моменту такого повідомлення ця профспілка набуває прав, гарантій та обов’язків сторони колективного договору та його дія поширюється на працівників, які є членами цієї профспілки.

Проте, таке безапеляційне положення не передбачає можливості сторін колективного договору висловити свої заперечення проти приєднання (наприклад, коли адміністрацією підприємства створено «жовту» профспілку на противагу справжній), що, в свою чергу, порушує принципи соціального діалогу на локальному рівні.

Крім того, термінологічно невірно суб’єктом приєднання визначено «виборний орган профспілки», а не профспілку в цілому — це не відповідає ст. 4 Закону України «Про соціальний діалог», яка встановлює, що «стороною соціального діалогу на локальному рівні є сторона працівників, суб’єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності — вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників».

До того ж, такі зміни в проекті не відповідають ч. 3 ст. 4 Закону України «Про соціальний діалог», яка встановлює, що для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів і угод, тристоронніх або двосторонніх органах та у міжнародних заходах склад суб’єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається за критеріями репрезентативності. Якщо критерії репрезентативності на локальному рівні законом встановлюються мінімальні, то для укладення колективних угод (територіальних, галузевих, генеральної) вони відіграють більше значення, як і в багатьох інших країнах.

На думку юристів ГО «Трудові ініціативи», вищевказані зміни викликають неоднозначну реакцію. З одного боку, вони дають можливості для новостворених профспілок долучитися до процесу колективних переговорів та є реалізацією свободи асоціації. Проте, з іншого боку виглядають нелогічними в розрізі скасування принципу поширення колективного договору на всіх працівників — де-факто вони ускладнюють доступ працюючим до додаткових благ, закріплених у колективних договорах, порівняно з наявною зараз ситуацією, коли вони автоматично поширюються на всіх працюючих.

Вас может заинтересовать
	Журнал для руководителей и HR-ов «Управление персоналом» «Управление персоналом» — первое и единственное на сегодняшний день специализированное периодическое издание в Украине для профессионалов в сфере управления человеческими ресурсами. О журнале Свежий номер Пролистать журнал Приобрести издание

Інна Кудінська, Георгій Сандул