За визначенням, наведеним у ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII, вимога про встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів носить обов’язковий характер для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Всі перелічені особи відносяться до двох видів роботодавців — юридичні особи та фізичні особи, які використовують найману працю. Відповідно, потрібно розглянути питання щодо віднесення представництв іноземних компаній до переліку осіб, згаданих у наведеній нормі Закону.

Представництва іноземних компаній не відносяться до групи юридичних осіб, перелік яких наведено в Законі. Говорячи юридично, представництва іноземних компаній без права юридичної особи не підпадають під суб’єктний склад осіб, згаданих у ст. 19 Закону № 875. А відтак, на представництва іноземних компаній не поширюється вимога щодо обов’язковості встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Подібну позицію повністю поділяє і Фонд соціального захисту інвалідів України, який у листі «Щодо порядку реєстрації підприємства у відділені Фонду інвалідів» від 11.09.2007 р. № 1/6-417 та в роз’ясненні «Щодо застосування статті 188¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших спірних питань» від 17.04.2006 р. № 06ю-75/667 підтвердив відсутність обов’язку представництв іноземних компаній створювати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Підсумовуючи вищевикладене, можна з впевненістю констатувати, що вимоги Закону щодо створення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів і притягнення до відповідальності за його невиконання не поширюється на представництва іноземних компаній в Україні.

Антон Корень