Як працевлаштувати іноземця в Україні. Ризики для роботодавця

Якщо раніше Україна була транзитною державою для мігрантів, то сьогодні все більше людей бажають залишатися саме в нашій країні. Через неспокійну ситуацію на Близькому Сході кількість мігрантів поступово збільшується. Багато з них залишаються у великих містах, де легше знайти роботу. Чинним законодавством передбачена можливість офіційного працевлаштування іноземців в Україні. Однак іноземці не можуть обіймати ті посади або займатися трудовою діяльністю, призначення на які або зайняття якою пов’язано із належністю до громадянства України. Наприклад, державними службовцями можуть бути лише громадяни України.

Правила

Роботодавець, який має намір найняти на роботу іноземця, повинен бути зареєстрований у центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та не мати перед ним заборгованості, отримати дозвіл державної служби зайнятості на використання праці іноземця.

Для отримання дозволу на працевлаштування іноземця роботодавець зобов’язаний подати до ДСЗ визначений законодавством пакет документів, які стосуються як самого роботодавця, так і іноземця, якого планується працевлаштувати.

Серед документів роботодавця:

заява про надання дозволу на використання праці іноземця;
квитанція про внесення плати за розгляд заяви (у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат);
обґрунтування доцільності використання праці іноземця;
довідка органу ДПС про сплату роботодавцем податків та зборів (обов’язкових платежів);
довідка центру зайнятості про відсутність у роботодавця заборгованості перед Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;
довідка роботодавця про те, що робоче місце або посада, на яких використовуватиметься праця іноземця, відповідно до законодавства не пов’язані з належністю до громадянства України і не потребують надання допуску до державної таємниці;
копія статуту роботодавця;
виписка або витяг з ЄДРПОУ про роботодавця;
документ, що підтверджує повноваження особи на представництво інтересів роботодавця; засвідчена роботодавцем копія проекту трудового договору.

Додатково подаються документи стосовно потенційного працівника-іноземця, зокрема:

довідка органу внутрішніх справ про відсутність (наявність) судимості у іноземця, який на момент оформлення дозволу перебуває на території України;
довідка уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець, який на момент оформлення дозволу перебуває за межами України, не відбуває покарання за скоєння злочину та стосовно нього не здійснюється кримінальне провадження;
дві кольорові фотокартки іноземця розміром 3,5 x 4,5 см;
копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця;
копії сторінок паспортного документа іноземця, що містять основні ідентифікаційні дані.

Усі документи, видані в іншій країні та складені іноземною мовою, повинні бути перекладені на українську мову, засвідчені згідно із законодавством країни їх видачі та легалізовані в Міністерстві закордонних справ України.

Дозвіл на використання праці іноземця може бути виданий роботодавцеві у разі відсутності у відповідному регіоні працівників, спроможних виконувати відповідну роботу, або за наявності достатніх обґрунтувань доцільності використання праці іноземця.

Рішення про надання дозволу чи відмову в його наданні приймається директором центру зайнятості або його заступником у 30-ти денний строк з дня одержання пакета документів, з обов’язковим письмовим повідомленням роботодавця про прийняте рішення.

Строк, на який видається дозвіл на використання праці іноземця, не може перевищувати 1-го року. Однак його можна продовжити шляхом повторного подання роботодавцем зазначеного пакету документів не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку дії дозволу. Протягом 3-х робочих днів з моменту, коли іноземець приступив до роботи, роботодавець повинен повідомити про це центр зайнятості.

Відмову у видачі дозволу на використання праці іноземця можна оскаржити до Державного центру зайнятості або ж до суду.

У разі використання праці іноземців без належного дозволу з роботодавця стягується штраф — у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожну таку особу.

Винятки

Варто зауважити, що для працевлаштування іноземця, який постійно проживає в Україні (отримав посвідку на постійне проживання), роботодавцеві не потрібно отримувати дозвіл на використання праці іноземця. Крім того, відповідний дозвіл повинні отримувати лише суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці) України.

Наприклад, представництвам іноземного підприємства, що зареєстроване в установленому порядку в Україні, не потрібно отримувати дозвіл на використання праці іноземних громадян — співробітників такого представництва.

Таким іноземним громадянам Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видаються спеціальні службові картки, які надають таким особам право працювати в представництві іноземної компанії в Україні.

Крім того, іноземний громадянин, який на законних підставах перебуває на території України, як і громадянин України, може залучатись до роботи не лише за трудовим, а й за цивільно-правовим договором. У такому разі отримання дозволу на використання праці іноземця не вимагається.

Перспективи

З 1 січня 2013 року набуває чинності новий Закон України «Про зайнятість населення», у якому окремим розділом регламентується порядок застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні.

Новий Закон додатково встановлює розширений перелік іноземців, працевлаштування яких здійснюється без відповідного дозволу, зокрема:

іноземців, які набули статусу біженця відповідно до законодавства України або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;
іноземців, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;
представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;
працівників закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;
спортсменів, які набули професійного статусу, артистів та працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом;
працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;
працівників іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;
священнослужителів, які є іноземцями і тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише у таких організаціях з офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;
іноземців, які прибули в Україну для участі у реалізації проектів міжнародної технічної допомоги;
іноземців, які прибули в Україну для провадження викладацької діяльності за фахом у державних вищих навчальних закладах на їх запрошення;
інших іноземців у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Труднощі

З практичного досвіду можна відзначити, що найбільше труднощів при отриманні дозволу на працевлаштування іноземця в Україні виникають з обґрунтуванням доцільності використання праці іноземця.

Законодавство не містить чітких вимог до даного документу, тож при прийнятті рішення про доцільність використання праці іноземця конкретним роботодавцем, керівник центру зайнятості керується суб’єктивною оцінкою такого документу.

Крім того, слід дотримуватись інших формальних процедур. Так, оскільки дозвіл на працевлаштування іноземця в Україні видається на конкретну посаду, що зазначалась роботодавцем при поданні заяви до центру зайнятості, переводити працівника на іншу посаду та і навіть змінювати назву посади протягом дії дозволу буде проблематичним, оскільки служба зайнятості може це розцінити як виконання іноземцем роботи без належного дозволу.

Крім того, слід правильно оформлювати трудові відносини з працівником-іноземцем, зокрема, укладаючи трудовий договір на строк дії дозволу на працевлаштування.

Марина Саєнко