Хоч це і є одним з найшвидших способів звільнення працівника, але не знаючи деякі нюанси, можуть виникнути конфлікти і навіть судові спори.

Отже, головне при звільненні за угодою сторін за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП є:

• пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору — може виходити, як від працівника у вигляді заяви, так і від роботодавця (лист);
• роботодавець може відмовити у звільненні;
• взаємозгода (заява + наказ);
• волевиявлення на звільнення на момент видання наказу, чи не відкликав працівник заяву;
• погодження дня припинення трудового договору (працівник в заяві, роботодавець в наказі).

Коли працівник може анулювати заяву на звільнення за угодою сторін?

Якщо роботодавець і працівник вже домовилися про певну дату припинення трудового договору (заява + наказ), то працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою.

Наприклад:

• 01.09.2024 р. подав заяву на звільнення за угодою сторін 04.09.2024 р.
• 02.09.2024 видано наказ про звільнення 04.09.2024 р.
• 03.09.2024 р. працівник подав заяву про анулювання своєї заяви.

Отже, вже домовленість закріплена наказом, тому працівник вже не може анулювати свою заяву на звільнення, лише якщо роботодавець не проти.

Як перевірити чи дотримана процедура звільнення за угодою сторін?

ВС в постанові від 31.08.2020 р. у справі № 359/5905/18 вказав, що розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про звільнення за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП суди повинні з’ясувати:

• чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою;
• чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення;
• чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін;
• чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Судова практика щодо звільнення за угодою сторін

Верховний Суд в постанові від 31.08.2020 р. у справі № 359/5905/18 вказав, що у разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Верховний Суд в постанові від 26.01.2022 р. у справі № 755/867/20 вказав, що зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального щодо визначення останнього робочого дня, оскільки днем звільнення вважається останній день роботи, оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Верховний Суд в постанові від 07.09.2022 р. у справі № 753/7130/20 вказав, що якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Верховний Суд в постанові від 07.08.2024 р. у справі № 757/18580/22-ц встановив, що між сторонами існувала домовленість про припинення трудового договору за взаємною згодою, що підтверджується заявою працівника від 21 лютого 2022 та наказом про звільнення від 01.03.2022. Тому зміна рішення працівника (відкликання заяви) відбулось вже після видачі наказу про звільнення.

Верховний Суд в постанові від 11.10.2024 р. у справі № 757/18577/22-ц вказав, що якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Так, приписами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов’язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.