Чи обов’язково роботодавцю встановлювати в локальних документах конкретні строки виплати заробітної плати працівникам?

Строки виплати заробітної плати визначено ч. 1 ст. 115 КЗпП та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі — Закон № 108):

«Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата».

Тож зарплату роботодавець повинен виплачувати з дотриманням таких вимог:

1) регулярно;
2) у робочі дні;
3) у строки, установлені колективним договором або нормативними актами роботодавця, за погодженням з профспілкою (або, за її відсутності, з уповноваженим органом чи представником трудового колективу);
4) не рідше двох разів на місяць, з інтервалом не більше 16 календарних днів;
5) зарплату за поточний місяць потрібно виплачувати не пізніше ніж через сім днів після закінчення звітного періоду.

Яким локальним документом роботодавець повинен визначити строки виплати зарплати?

У вищезгаданих ч. 1 ст. 115 КЗпП та ч. 1 ст. 24 Закону № 108 визначено, що строки виплати заробітної плати за першу та другу половини місяця підприємство установлює в колективному договорі або іншому нормативно-правовому акті, погодженому з профспілкою чи уповноваженим органом (представником) трудового колективу.

Тобто такими документами можуть бути колективний договір, а якщо його не укладено на підприємстві, то це питання варто визначити в іншому локальному документі, наприклад, у Правилах внутрішнього трудового розпорядку або Положенні про оплату праці.

Як Правила внутрішнього трудового розпорядку, так і Положення про оплату праці мають бути затверджені з дотриманням обов’язкової вимоги: ці документи обов’язково погоджує власник або уповноважений ним орган із виборним органом первинної профспілки (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Положення щодо строків виплати заробітної плати можна визначати так:

• У Правилах внутрішнього трудового розпорядку:

«Керівництво ТОВ «_______» забезпечує своєчасну та в повному обсязі виплату працівникам заробітної плати. Заробітна плата виплачується двічі на місяць, 5-го і 20-го числа кожного місяця. У разі якщо день виплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, виплата заробітної плати здійснюється в останній робочий день напередодні вихідного, святкового або неробочого дня. Заробітна плата за час щорічної відпустки виплачується перед початком відпустки, за умови подання працівником заяви про надання відпустки не пізніше тижня до дня її початку».

• У Положенні про оплату праці:

«Виплата заробітної плати працівникам ТОВ проводиться у грошовій формі двічі на місяць — не пізніше 7 та 22 числа. Якщо день виплати зарплати збігається з вихідним (святковим, неробочим) днем, то вона підлягає виплаті напередодні. Заробітна плата за першу половину місяця підлягає виплаті в сумі не менше ніж оплата за фактично відпрацьований час із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника».

Строки виплати зарплати не встановлено на підприємстві: які наслідки?

Насамперед варто звернути увагу на те, що під час перевірки Держпраці одним із питань для контролю є дотримання строків виплати зарплати. Про це вказують в акті, який складають за результатами перевірки за формою, затвердженою наказом Мінекономіки «Про затвердження форм документів, що складаються Державною службою України з питань праці» від 27.10.2020 р.  № 2161.

Зокрема, у п. 5.14 додатка 4 до акта перевірки роблять відмітку щодо виконання роботодавцем вимоги, передбаченої в ч. 1 ст. 115 КЗпП та ч. 1 ст. 24 Закону № 108:

«Виплата заробітної плати проводиться регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом) не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата».

Невиконання вказаної вимоги є порушенням, за яке може бути застосовано штраф у розмірі мінімальної заробітної плати (абз. 10 ч. 1 ст. 265 КЗпП).

Чи можна визначати строк виплати зарплати періодом, а не числом місяця?

Безпосередньо в ч. 1 ст. 115 КЗпП та ч. 1 ст. 24 Закону № 108 ідеться про строки виплати зарплати.

Оскільки термін «строки» в КЗпП не визначено, звернімося до положень ст. 251 ЦКУ:

«Стаття 251. Поняття строку та терміну
1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
2. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення».

Тобто формально в ч. 1 ст. 115 КЗпП та ч. 1 ст. 24 Закону № 108 не йдеться про термін виплати зарплати як конкретний момент у часі (наприклад, 5 число місяця), а отже строк виплати зарплати може бути визначено певним проміжком часу — з 1 по 5 число або з 5 по 7 число тощо.

Також у листах від 09.12.2010 р. № 912/13/155-10 та від 22.11.2010 р. № 964/13/84-10 Мінпраці роз’яснило, що аванс за першу половину місяця виплачують у період із 16 по 22 число поточного місяця, а за другу — з 1 по 7 число наступного місяця. Якщо день виплати зарплати або авансу припадає на вихідний, святковий або неробочий день, виплату має бути здійснено напередодні.

Однак варто пам’ятати про те, що ч. 1 ст. 115 КЗпП та ч. 1 ст. 24 Закону № 108 визначають максимальну тривалість проміжку часу між виплатами зарплати за першу і другу половини місяця — не більше 16 календарних днів. Тому для уникнення непорозумінь як із працівниками, так і з інспекторами праці під час перевірки Держпраці доведеться постійно контролювати дотримання цієї вимоги. З огляду на це доцільно все ж таки визначити конкретні терміни виплати зарплати, що мінімізує ризики.

Вас може зацікавити
	Курс підвищення кваліфікації «Кадрова справа для професіонала» Свідоцтво державного зразка. Підтримка експерта протягом навчання. Супровід експертом протягом 2-х тижнів після закінчення курсів. Доступ до Живого журналу «КАДРОВИК.UA» на 3 місяці. Усі необхідні зразки та шаблони документів. Знижки на продукцію та послуги від «КАДРОВИК.UA». Докладніше

Інна Журавська