Конфлікт інтересів — це конфлікт між публічно-правовим обов’язком та приватними інтересами державної посадової особи. В згаданому конфлікті державна посадова особа має інтереси, котрі випливають з її положення як приватної особи і які здатні неправомірним чином вплинути на виконання цією державною посадовою особою її офіційних обов’язків або функцій.
Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII виокремлює наступні види конфлікту інтересів:
потенційний конфлікт інтересів — наявність у особи приватного інтересу у сфері, у якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
приватний інтерес — будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
реальний конфлікт інтересів — суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до таких осіб зобов’язані:
вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі — Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;
не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не можуть прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.
Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом 2-х робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів, приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.
НАЗК у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз’яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.
Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов’язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.
У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона має право звернутися за роз’ясненням до НАЗК.
У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених цим Законом.
Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням, пізніше було виявлено конфлікт інтересів.
Перелік правопорушень, пов’язаних з корупцією
Правопорушення, пов’язані з корупцією, за вчинення яких може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»:
обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища (стаття 22);
обмеження щодо одержання подарунка (стаття 23);
обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 25);
обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (стаття 26);
обмеження спільної роботи близьких осіб (стаття 27);
запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (стаття 28) тощо.
Перелік правопорушень, пов’язаних з корупцією, за вчинення яких передбачено адміністративну відповідальність, визначено у Главі 13-А Кодексу України про адміністративні правопорушення:
порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 1724);
порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (стаття 1725);
порушення вимог фінансового контролю (стаття 1726);
порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (стаття 1727);
незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень (стаття 1728);
невжиття заходів щодо протидії корупції (стаття 1729).
Перелік корупційних правопорушень, за вчинення яких передбачено кримінальну відповідальність, визначено у примітці до статті 45 Кримінального кодексу України.
Вас може зацікавити
Авторський дистанційний курс підвищення кваліфікації кадровиків від Вікторії Ліпчанської. Вищий рівень
Курс передбачає всебічний розгляд питань кадрового законодавства: від укладання трудового договору до його розірвання. За результатами успішного проходження навчання: Свідоцтво державного зразка! Термін навчання — 3 місяці. Протягом всього періоду навчання всі учасники можуть ставити запитання, які виникають у них під час опанування лекційного матеріалу або під час професійної діяльності.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама