Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.1993 р. № 58 зазначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Згідно п. 4.1 даної Інструкції, власник, або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внеском до неї записом про звільнення.

Якщо працівник відсутній на роботі у день звільнення, відповідно до п. 4.2 цієї Інструкції роботодавець у цей же день має надіслати працівнику поштове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до вищезазначеного, роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові трудову книжку.

Вас може зацікавити
	Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них розроблена у відповідності до типової форми № П-10, яку затверджено наказом Міністерства статистики України від 27 жовтня 1995 року № 277. ЇЇ ведення є обов’язковим на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Придбати видання