09.03.2023 набула чинності постанова КМУ «Про внесення змін до Порядку надання допомоги по частковому безробіттю» від 03.03.2023 р. № 188, якою змінено правила держпідтримки працівників, які частково втратили зайнятість.
Попри те, що вітчизняна система соцстрахування функціонує вже досить давно, із часів карантину маємо активізацію ще одного виду держпідтримки — допомога по частковому безробіттю (ст. 47 Закону № 5067). Оскільки воєнний час лише поглибив питання «неповноцінної» зайнятості, можновладці підлаштували цей інструмент і під інші катаклізми.
Наразі процедурні тонкощі соцзабезпечення тимчасово безробітних регламентує Порядок надання допомоги по частковому безробіттю, затверджений постановою КМУ від 21.06.2022 р. № 702 (далі — Порядок № 702), і саме його оновив коментований документ. Тож сьогодні пропонуємо пригадати, що й до чого з урахуванням змін.
Кому належить допомога?
Передусім допомогу по частковому безробіттю надають працівникам тих роботодавців, що не здатні забезпечити їм повну зайнятість із належною її оплатою через вимушене скорочення діяльності з причин економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, установлення карантину (п. 4 Порядку № 702).
Щоправда, не всім. Серед таких винятків (п. п. 7, 8 Порядку № 702):
- робота за сумісництвом;
- відмова від працевлаштування (тимчасового переведення) на підходящу роботу в роботодавця з повним робочим днем (тижнем);
- проходження альтернативної (невійськової) служби;
- період отримання працівником оплати простою;
- перебування у відпустці без збереження заробітної плати;
- призупинення трудових відносин.
Також на допомогу можуть розраховувати підприємці, що з перелічених причин втрачають частину свого доходу.
Головна вимога — сплата ЄСВ належним чином за не менш як піврічний період перед настанням часткового безробіття.
А от трудівникам із числа бюджетників в органах влади чи працівникам соцстрахівських держфондів таку допомогу не передбачено.
Вимоги до роботодавців
До роботодавців — отримувачів допомоги також висунуто низку критеріїв (п. п. 6, 7 Порядку № 702):
- зупинення виробництва охопило не менш як 20% чисельності працівників, у яких рівень скорочення тривалості робочого часу та заробітної плати становить 30 і більше відсотків на місяць;
- відсутність у роботодавця заборгованості з виплати зарплати чи з ЄСВ протягом шести місяців, що передують місяцю зупинення виробництва;
- відсутність у роботодавця заборгованості перед бюджетом понад шість місяців, що передують місяцю зупинення виробництва продукції;
- сплата роботодавцем за кожного працівника ЄСВ протягом останніх шести місяців, що передують місяцю, у якому почалося зупинення виробництва;
- зупинення виробництва має сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин;
- сума допомоги по частковому безробіттю разом з іншою держдопомогою сукупно перевищує суму незначної державної допомоги;
З документа: «незначна державна допомога — державна допомога одному суб’єкту господарювання, сукупний розмір якої незалежно від її форми та джерел не перевищує за будь-який трирічний період суму, еквівалентну 200 тисячам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв на останній день фінансового року» (пп. 9 ст. 1 Закону № 1555)
- роботодавець не перебуває у процесі припинення діяльності чи банкрутства, або не визнає свою неспроможність своєчасно виконувати зобов’язання перед кредиторами через незадовільний стан фінансово-господарської діяльності.
Як надають допомогу?
Допомогу по частковому безробіттю надає щомісяця пропорційно робочому часу працівника, який скорочено, регіональний центр зайнятості за зверненням роботодавця (п. п. 8, 9 Порядку № 702).
Звернутися за допомогою можна протягом 90 календарних днів із дня зупинення виробництва (п. 11 Порядку № 702).
Для отримання допомоги слід подати заяву (п. 13 Порядку № 702), а також додати необхідні відомості (п. 14 та відповідні додатки до Порядку № 702).
У цілому, необхідні відомості про стан діяльності роботодавця та його розрахунків із бюджетом центри зайнятості мають черпати з відповідних джерел у податковій та ПФУ. Однак роботодавець може самостійно поінформувати про це надавача допомоги (п. 15 Порядку № 702).
Рішення про надання або відмову в наданні допомоги приймає регіональний центр зайнятості протягом п’яти робочих днів (п. 17 Порядку № 702).
Далі роботодавець має виплачувати допомогу працівнику у строк не більш як три робочі дні після надходження коштів на рахунок роботодавця за окремою платіжною відомістю (п. 21 Порядку № 702).
Допомогу надають на строк зупинення виробництва, але не більш як 180 календарних днів сумарно протягом 36 місяців із дня такого зупинення (п. 10 Порядку № 702).
Який розмір допомоги?
Розрахунок розміру допомоги провадять за формулою:
(СРД / НРЧ) x СРЧ, де:
- СРД — тарифна ставка (оклад), установлена (установлений) працівникові за відповідний місяць, середня заробітна плата (у разі застосування нетарифної системи оплати праці);
- НРЧ — кількість годин нормальної тривалості робочого часу за відповідний місяць;
- СРЧ — кількість годин скороченого робочого часу за відповідний місяць.
При цьому максимальний розмір допомоги в розрахунку на одного працівника не може перевищувати 50% розміру мінімальної зарплати.
Контроль
Центр зайнятості (у разі потреби із залученням представників територіальних органів Держпраці) має право перевіряти документи та відомості, подані роботодавцем, отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів (п. 27 Порядку № 702).
Вас може зацікавити
Алфавітна книга
|
Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них
|
Книга обліку наказів з персоналу
| |
|
Олена Гармай