Обставини справи

Наказом відповідача від 17.03.2022 року № 133 починаючи з 21.03.2022 року всім працівникам підприємства оголошено про простій, зокрема й йому.

Підставою для прийняття наказу стало наявність бойових дій на території міста та неможливість забезпечити безпечну доставку працівників на підприємство, з метою збереження їх життя, здоров’я та безпеки підприємства.

Наказом від 20.04.2022 року № 496 позивача, який перебував у простої, викликано на роботу з 21 квітня 2022 року з метою виконання виробничих завдань. Вказується, що ним було надано відповідачу заяву з проханням відтермінувати вихід на роботу в зв’язку з його евакуацією, однак відповідачем не було надано йому адекватного часу для можливості виконати розпорядження відповідача про повернення на роботу. Крім того, він звертався до відповідача з пропозицією щодо виконання своїх обов’язків дистанційно через евакуацію його та його родини за кордон.

Наказом відповідача від 22.04.2022 року № 504 його було звільнено з посади інженера-технолога технологічного відділу за прогул без поважних причин, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Рішення суду першої інстанції

Задовольнити позов. Визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» від 22.04.2022 року № 504 про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера-технолога технологічного відділу за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Рішення апеляції

Апеляційна скарга відповідача без задоволення. Рішення суду першої інстанції без змін.

Обґрунтування Суду

Наявність на території України військового ставну та загрози життю та здоров’ю позивача та його родині через військову агресію Російської Федерації відносно України є поважною причиною відсутності позивача на роботі.

Підприємство на якому працював позивач є підприємством, яке не припинило свою виробничу діяльність, а тому має право для виконання своєї господарської діяльності у разі виробничої потреби відкликати працівників з простою шляхом видання наказу, який доводиться до відома такого працівника.

Відповідач мав право припинити час простою, встановлений для позивача, разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивач довів в суді, що отримавши наказ від 20.04.2022 року про відкликання з простою в день його видання, відповідно до якого зобов’язаний з’явитися на роботі 21.04.2022 року, не мав об’єктивної можливості своєчасно прибути на роботу. При цьому отримавши через меседжер «Viber» вищевказаний наказ, позивач завчасно направив через вказану мережу заяву про відтермінування його виходу на роботу з причин евакуації до Німеччини, де фактично перебував, і цей факт обґрунтовано визнано судом поважною причиною, яка фактично позбавляло його можливості прибути у встановлені відповідачем строки на роботу до м. Конотоп.

Відповідачем не було дотримано та надано позивачеві розумних строків для повернення останнього із за кордону до м. Конотоп, що фактично є поважною причиною невиходу останнього на роботу 21–22 квітня 2022 року, оскільки така причина є об’єктивною обставиною та не залежить від волі позивача.

Працівник не мав реальної можливості повернутися із за кордону у строки визначені відповідачем, проте останній відмовився задовольнити заяву позивача та надати йому розумні строки для повернення до м. Конотоп та виходу на роботу при тому, що останньому для повернення на роботу необхідно перетнути кордони Німеччини і Польщі та подолати значну відстань від кордону України з Польщею до м. Конотоп по території країни, що враховуючи робочий час підприємства є фактично неможливим.