Відповідно до частини 4 статті 49² Кодексу законів про працю України, вимоги частин першої-третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, пов’язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період, а також у зв’язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Таким чином, у вищезазначених випадках частина 1 статті 49² Кодексу законів про працю України, щодо персонального попередження працівників про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці під час воєнного стану не застосовується.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 2136-ІХ, у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Володимир Коптіков