Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Для того щоб встановити факт виявлення невідповідності виконуваній роботі особи з інвалідністю внаслідок стану здоров’я, роботодавець повинен:

1. Передусім керуватися довідкою до акта огляду МСЕК, на зворотній стороні якої зазначається висновок про умови та характер праці, а також індивідуальною реабілітаційною програмою особи з інвалідністю, копію якої надсилає МСЕК на адресу підприємства за місцем роботи працівника — особи з інвалідністю.
   
   
2. Якщо існує індивідуальна реабілітаційна програма особи з інвалідністю, роботодавець зобов’язаний здійснити трудову реабілітацію особи з інвалідністю. Тобто згідно зі статтею 172 КЗпП роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування особи з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій МСЕК, встановити на її прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

У відповідності до статті 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України», постанови КМУ «Питання медико-соціальної експертизи» від 03.12.2009 р. № 1317 комісія МСЕК в «Індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю» повинна зазначити, що робота на відповідній посаді не шкодить здоров’ю.

Крім того, необхідно надати комісії МСЕК результати лабораторно-інструментальних досліджень факторів трудового процесу (важкості та напруженості праці).