Починаючи з 24 лютого 2022 року війна торкнулась не тільки повсякденного життя кожного громадянина України, але й теми трудових прав. Війна встановлює нові умови праці. Визначимо, за якими правилами надаються відпустки в період воєнного стану.

Тривалість щорічної основної відпустки

У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні, що передбачено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Важливо! Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана після закінчення дії воєнного стану.

У разі звільнення працівника роботодавець виплачує грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки. Працівники, які мають право на щорічну відпустку збільшеної тривалості, зможуть використати лише 24 календарних дні щорічної відпустки, але кількість днів відпустки, на яку вони мають право, не змінилася. Тому, при звільненні щорічну основну відпустку компенсують з огляду на її тривалість у мирний час.

Важливо! У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем після закінчення відпустки.

Державна служба України з питань праці роз’яснює, що протягом дії воєнного стану роботодавець звільнений від обов’язку надавати працівнику відпустки тривалістю більш ніж 24 дні, коли більша тривалість відпустки передбачена працівнику законодавством, колективним і трудовим договором.

Водночас Закон не призупиняє і не скасовує дію ст. 9¹ «Додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги» Кодексу законів про працю (далі — КЗпП), а самі норми цієї статті не суперечать положенням Закону.

Згідно зі ст. 9¹ КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Отже, з урахуванням особливостей організації праці та умов господарської діяльності в межах своїх повноважень, за рахунок власних коштів роботодавець має право надати працівникам в період дії воєнного стану основні оплачувані щорічні відпустки тривалістю більше ніж 24 дні. Надання відпустки більшої тривалості ніж 24 дні в період дії воєнного стану є правом, а не обов’язком роботодавця.

Поділ щорічної відпустки

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» обмежує тривалість щорічної основної відпустки, проте він не забороняє її поділ. Законодавством не встановлено вимоги щодо надання одразу 24 календарних днів щорічної основної відпустки в період дії воєнного стану.

Частина 1 статті 12 Закону України «Про відпустки» передбачає, що щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Відмова працівнику у відпустці

Частина 2 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає, що роботодавець має право відмовити у відпустці у виключному випадку. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, за винятком:

• відпустки у зв’язку вагітністю та пологами;
• відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Отже, право на відпустку — це гарантія встановлена державою. Надання всім працівникам щорічної оплачуваної відпустки є реалізацією їх права на відпочинок.

Аліна Музиченко