Настане 15 квітня (чи інша дата), і після цієї дати строковий договір з працівником мав би припинитися. Але ж працівник мобілізований і для нього діють гарантії ч. 3 ст. 119 КЗпП. Тому, питання: чи потрібно звільняти мобілізованого працівника

1. Звільнити працівника тільки після закінчення проходження військової служби (дня фактичної демобілізації). Тобто, наприклад, за мобілізованим оператором котельні (кочегаром) навіть після закінчення опалювального сезону має зберігатися його місце роботи і виплачуватися середній заробіток. Припинити дію трудового договору з цим працівником на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору можна тільки після закінчення проходження військової служби.

У такому разі за працівником зберігається середній заробіток, який розраховуємо відповідно до Порядку № 100.

В день фактичної демобілізації працівника потрібно звільнити. Для цього керівник установи видає відповідний наказ.

2. Звільняємо працівника одразу. Оскільки з оператором укладено строковий трудовий договір, який передбачає закінчення його дії в обумовлений сторонами термін, це означає, що він дав добровільну згоду на припинення трудових відносин з установою у визначений сторонами термін. У зв’язку з цим звільнення працівника на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП не є звільненням за ініціативою роботодавця. Тобто, після закінчення визначеного терміну роботодавець має право звільнити такого працівника.

Але, така думка не є беззаперечною, так як передбачені ст. 119 КЗпП гарантії за своєю сферою дії поширюються на всіх без винятку працівників незалежно від того, працюють вони за строковим чи безстроковим трудовим договором.

Тому, працівника не треба звільняти після закінчення строкового трудового договору. І не треба боятися, що в такому разі строковий трудовий договір переросте в безстроковий — просто фактично строк такого договору продовжується на період служби працівника. І щойно його буде демобілізовано — його звільняти.

Вас може зацікавити
	Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них розроблена у відповідності до типової форми № П-10, яку затверджено наказом Міністерства статистики України від 27 жовтня 1995 року № 277. ЇЇ ведення є обов’язковим на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Придбати видання