Не плутайте поняття трудовий, страховий, пільговий та спеціальний стаж
Новини
18.02.2021
Не плутайте поняття трудовий, страховий, пільговий та спеціальний стаж
Відповідно до законодавства існує декілька різновидів стажу роботи, а саме:
трудовий (загальний) — період роботи до 1 січня 2004 року, який підтверджується записами в трудовій книжці або іншими документами. Такий стаж може містити в собі пільговий і спеціальний стаж роботи;
пільговий — період трудової діяльності в шкідливих, небезпечних або специфічних умовах протягом повного робочого дня. Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, за якими період трудової діяльності може бути віднесений до пільгового стажу, затверджені постановами Кабінету Міністрів України;
спеціальний — сумарна тривалість певної трудової діяльності на відповідних видах робіт, що дає право на дострокове призначення трудової пенсії;
страховий — період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі — Закон № 1058-IV).
Трудовий стаж до 2004 року за умови його документального підтвердження автоматично прирівнюється до страхового і зараховується під час призначення пенсії. Отже, з 01.01.2004 головне значення має протягом якого періоду та скільки сплачував роботодавець за працівника до Пенсійного фонду, для розрахунку пенсії важливим є період сплати страхових внесків.
Згідно діючого законодавства вийти на пенсію громадяни України мають право в 60, 63 або 65 років, залежно від накопиченого страхового стажу (стаття 26 Закону № 1058-IV).
Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них розроблена у відповідності до типової форми № П-10, яку затверджено наказом Міністерства статистики України від 27 жовтня 1995 року № 277. ЇЇ ведення є обов’язковим на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.