Відповідно до п. 3-1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати у зв’язку із карантином у дитини надається на період оголошення карантину на відповідній території.

Право працівника на таку відпустку зумовлюється здійсненням догляду за дитиною віком до 14 років. Якщо в особовій справі працівника відсутня копія свідоцтва про народження дитини, вона повинна бути долучена до заяви про надання такої відпустки з пред’явленням оригіналу. Здійснення догляду за дитиною матір’ю та батьком презюмується. Інші особи повинні документально підтверджувати цю обставину.

В коло осіб, яким може надаватися відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною в період карантину входять: матір або особа, яка її заміняє, батько, баба, дід, інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, особа, яка усиновила дитину, особа, яка взяла під опіку дитину, один із прийомних батьків, один із батьків-вихователів.

Іншою обов’язковою умовою надання такої відпустки є оголошення карантину. Карантин — це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Згідно зі статтею 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється КМУ. Відповідне питання перед Кабінетом Міністрів порушує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Також, статтею 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що рішення про встановлення карантину, а також про його відміну, негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. Згідно зі статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», офіційне опублікування постанов КМУ здійснюється в газеті «Урядовий кур’єр» та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях і друкованих засобах масової інформації, визначених законом. Крім цього, акти КМУ оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

Отже, працівник не зобов’язаний надавати будь-які документи, які підтверджують встановлення карантину та обмеження на відвідування дітьми закладів освіти у зв’язку з цим.

Важливим аспектом для визначення наявності права на відпустку, передбачену п. 3-1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки», є знаходження закладу освіти, який відвідує дитина, на території, де встановлено карантин та відповідні обмеження. Це можна підтвердити довідкою про те, що дитина навчається у певному закладі освіти. Водночас невідкладне отримання батьками такої довідки та подання її роботодавцеві може виявитися ускладненим, тому роботодавець при наданні такої відпустки може брати до уваги інші відомості про навчання дитини у певному закладі освіти. Зі змісту розпорядження КМУ роботодавець встановлює, чи знаходиться заклад освіти, у якому навчається дитина, на території, на якій встановлено карантин, та чи передбачає карантин обмеження на відвідування вихованцями та учнями закладів освіти.

Відпустка може надаватися за заявою працівника на весь період встановлення карантину, визначений у розпорядженні Кабінету Міністрів України, або на його частину.

Оскільки, весь період карантину може тривати кілька тижнів і за потреби може продовжуватися та запроваджуватися кілька разів протягом року, така відпустка може бути продовжена та надаватися стільки разів, скільки впродовж року буде відповідних подій. У наказі про відпустку доцільно передбачити автоматичне продовження відпустки у разі продовження карантину та відповідних обмежень. Це відповідатиме змісту карантинних заходів, адже не вимагатиме від працівника написання нової заяви про відпустку, для чого у більшості випадків йому довелося б прибути до місця роботи.

Запровадження інших режимів, у тому числі таких, що передбачають закриття закладів освіти для відвідування учнями та вихованцями, права на відпустку, передбачену п. 3-1 ч. 1 статті 25 Закону України «Про відпустки», не дає.

Відпустка припиняється за заявою працівника або із закінченням карантину чи в день, коли заклади освіти відкриваються для відвідуваннями дітьми. Коли відпустку надано до конкретної дати, вона припиняється достроково у разі дострокової відміни карантину чи відповідних заходів. Також відпустку слід припинити за заявою працівника у разі, коли у нього відпала необхідність у забезпеченні догляду за дитиною.

Дізнавшись із відкритих джерел про дострокову відміну карантину або про відкриття закладів освіти для відвідування дітьми, працівник повинен не пізніше дня, наступного за останнім днем карантину, або дня, коли заклади освіти відкрито для відвідування дітьми, стати до роботи. Роботодавцю доцільно забезпечити додаткове інформування працівників про необхідність стати до роботу у зв’язку із відміною відповідних карантинних заходів.

Час відпустки, передбаченої п. 3-1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки», не впливає на кількість календарних днів відпустки, передбаченої статті 26 Закону України «Про відпустки».

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання

Оксана Кондрачук