Право працівника на щорічну додаткову відпустку за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці визначається згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1290 (додатки 1 і 2 до зазначеної постанови викладені у редакції постанови КМУ від 13.05.2003 р. № 679) (далі — Список).

Згідно вимог пункту 10 Порядку застосування Списку, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 р. № 16, у розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад.

Тривалість відпустки повинна встановлюватися колективним договором залежно від результатів проведеної роботодавцем атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Працівники, яким встановлено неповний робочий день менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників зазначених у Списку виробництв, цехів, професій і посад, права на щорічні додаткові відпустки не мають.

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання

Олександр Матвієнко