Які підтвердні документи має надати жінка для отримання права на соціальну додаткову відпустку за підставою «одинока мати»? За які періоди підприємство повинно надати соціальну додаткову відпустку одинокій матері у разі подання підтвердних документів в повному обсязі?
Щодо права на відпустку
Ситуація, коли працівники не повідомляють роботодавця про свій статус (наприклад, як особи з інвалідністю, що дає роботодавцю право на застосування ставки ЄСВ в розмірі 8,41%, а такому працівнику — право на щорічну відпустку більшої тривалості тощо; одинока особа — що дає право на «дитячу» відпустку за ст. 19 Закону України «Про відпустки»), непоодинокі. Тому нічого страшного в цьому немає. Важливо — лише письмово фіксувати дату надання такими працівниками відповідних підтвердних документів, аби уникнути можливих претензій.
Так, у листі від 12.05.2015 р. № 256/13/116-15 Мінсоцполітики України роз’яснило: якщо працівник, який має право на соціальну додаткову відпустку, передбачену ст. 19 Закону України «Про відпустки», не виявив бажання нею скористатись протягом кількох років, то порушення законодавства про відпустки роботодавцем не вбачається, і, відповідно, підстав для притягнення його до відповідальності немає.
Водночас повідомляється, що законодавством не передбачено строку давності, після закінчення якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей. Тому якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав таку відпустку за минулий рік або за кілька попередніх років, то він має право використати її. А у разі звільнення, незалежно від підстав, йому належить виплатити компенсацію за всі невикористані дні відпустки згідно із ст. 24 Закону України «Про відпустки».
Отже, навіть якщо працівниця надає документи, що підтверджують її статус одинокої матері у 2019 р., але просить «дитячу» відпустку за 2012—2018 рр., то роботодавець повинен її надати (а в разі звільнення — виплатити за ці роки компенсацію).
Щодо статусу «одинока мати»
У трудовому законодавстві поняття «одинока мати» зустрічається часто та існує кілька його значень. Тому Мінсоцполітики у листі від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13 проаналізувало їх всі і, скажімо так, впорядкувало питання щодо застосування поняття «одинока мати» саме з метою надання «дитячих» відпусток за ст. 19 Закону України «Про відпустки». Повідомляється, що для встановлення права на додаткову відпустку має застосовуватись таке визначення одинокої матері:
жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;
вдова;
жінка, яка виховує дитину без батька (в т. ч. і розлучена жінка, яка сама виховує дитину, якщо батько не проживає разом з дитиною та відсутні інші докази його участі в її вихованні, і за цих самих умов жінка, яка вийшла заміж, але її дитину новим чоловіком не всиновлено).
Щодо підтвердних документів
Мінсоцполітики у листі від 14.04.2008 р. № 235/0/15-08/13 також роз’яснює, які підтвердні документи мають надати працівники, щоб скористатися правом на відпустки за ст. 19 Закону України «Про відпустки».
Зокрема, для отримання додаткової соціальної відпустки розлучена жінка, яка дійсно виховує сама дитину (без батька), має подати такі документи:
копію свідоцтва про народження дитини;
для підтвердження того, що жінка є розлученою, — копію свідоцтва про розірвання шлюбу,
документ, який підтверджував би, що батько не бере участі у вихованні дитини.
Для підтвердження факту, що батько не бере участі у вихованні дитини, можна пред’явити, наприклад:
довідку з ЖЕКу про реєстрацію особи за місцем проживання;
ухвалу суду або постанову слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;
рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
рішення органів опіки та піклування або суду про відсутність участі батька у вихованні дитини тощо.
Пред’явлення лише довідки з ЖЕКу про те, що дитина проживає разом з матір’ю, не дає достатніх підстав стверджувати, що батько не бере участі у її вихованні.
У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності.