Наближається літо, а отже і час відпусток. Тож, нагадуємо працівникам та роботодавцям підприємств про основні статті законодавства України про працю щодо надання відпусток.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про відпустки» загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів.
Також звертаємо увагу, що відповідно до частини п’ятої статті 11 Закону України забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Відповідно до частини п’ятої статті 79 Кодексу законів про працю України конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Відповідно до частини сьомої статті 79 Кодексу законів про працю України визначено, що невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на невикористану відпустку. Також не має заборони надавати в майбутньому щорічні відпустки у разі їх невикористання, тому, якщо працівник не скористався своїм правом на таку відпустку за декілька попередніх років, він має право використовувати всі дні.
Зважаючи на вищевикладене, працівник має право використати щорічну основну та додаткову відпустку за інший період роботи у поточному робочому році звертаємо увагу, що у заяві та наказі на відпустку повинні бути вказані періоди за які надається відпустка та кількість днів відпустки.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про відпустки» особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно з законодавством.
Отже, ненадання працівнику щорічних відпусток є порушенням законодавства про працю, за що передбачена фінансова та адміністративна відповідальність.
У книзі обліку щорічних і додаткових відпусток працівників подані рекомендації щодо його ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також, щоб використовувати його дані для підготовки квартальної і річної звітності.