Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду (договір цивільно-правового характеру) одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Слід зазначити, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 (далі — Закон № 2464) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Тобто, норми Закону № 2464 не врегульовують питання загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

В свою чергу, визначення правових, фінансових та організаційних засад загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантій працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами здійснюється відповідно до норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі — Закон № 1105).

Згідно із частиною 2 статті 1 Закону № 1105 застрахована особа — фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону № 2464) має право на матеріальне забезпечення.

Статтею 18 Закону № 1105 чітко визначено коло осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Відповідно до статті 19 Закону № 1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до листа Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 10.02.2017 № 2.4-17-232 щодо права на матеріальне забезпечення осіб, які виконують роботи, надають послуги за договорами цивільно-правового характеру, відповідно до норм Закону № 1105, не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також добровільному страхуванню та не мають права на отримання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду.

Видання для кадровиків