Відпустка без збереження зарплати: як впливає на тривалість щорічної відпустки та її оплату

Останні два роки роботодавці інколи відправляли працівників у відпустки без збереження зарплати. Часто, аби це не виглядало як примус, адміністрація зверталася до працівників із проханням написати заяву про надання відпустки без збереження зарплати. Тож з’ясуймо, як неоплачувані відпустки можуть вплинути на тривалість щорічної відпуски та суму відпускних.

Види відпусток без збереження зарплати

Відпустки без збереження зарплати надаються працівникам згідно зі ст. 25 і 26 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон про відпустки) та за іншими законами. Умовно їх можна поділити на:

обов’язкові для деяких категорій осіб — за настання певних обставин, які надаються за бажанням працівника (ст. 25);
за згодою сторін ― на строк, обумовлений угодою між роботодавцем і працівником, але не більш ніж 15 к. дн. на рік (ст. 26). Проектом Трудового кодексу пропонується збільшити її тривалість до 3-х місяців;
з підстав, передбачених іншими законодавчими актами.

Серед останніх, зокрема, такі відпустки без збереження зарплати, як:

працівникам-студентам і працівникам-аспірантам, які навчаються без відриву від виробництва в останні роки навчання (ст. 218 КЗпП);
чорнобильцям 3-ї категорії — одному з батьків, які мають неповнолітніх дітей і проживають на територіях зон радіоактивного забруднення (п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII);
військовослужбовцям за сімейними обставинами у випадках, передбачених ч. 9 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII;
колишнім неповнолітнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового утримання, дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань (ст. 62–64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 р. № 1584-III);
уповноваженим особам місцевої організації партії на час передвиборчої компанії, довіреним особам кандидатів у місцеві депутати (ч. 10 ст. 61, ч. 6 ст. 63 Закону України «Про місцеві вибори» від 14.07.2015 р. № 595-VIII);
уповноваженим особам місцевої організації партії, довіреним особам кандидатів у народні депутати (ч. 8 ст. 75, ч. 8 ст. 76 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17.11.2011 р. № 4061-VI).

Також і нині лишається чинною норма, що наділяє правом керівників органів виконавчої влади й інші держоргани надавати відпустки без збереження зарплати на визначений цими керівниками строк (п. 9 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VIII). На зазначену відпустку не поширюється обмеження тривалості відпустки без збереження зарплати (15 к. дн.), установлене ст. 26 Закону про відпустки.

Зауважимо: роботодавець не має права встановлювати інші види неоплачуваних відпусток, окрім передбачених законами (лист Мінсоцполітики від 29.04.2016 р. № 243/13/116-16).

Чи включати період неоплачуваної відпустки до стажу для відпусток

Особливості визначення стажу для надання щорічних основних і додаткових відпусток визначає ст. 9 Закону про відпустки.

До стажу для надання щорічних основних відпусток:

включають періоди відпусток без збереження зарплати, визначені ст. 25 і 26 Закону про відпустки (крім відпусток по догляду за дитиною до 3-х (6-ти) років, а також у випадках, передбачених законодавством, — до 16-ти (18-ти) років);
не включають дні відпустки без збереження зарплати, що перевищують тривалість, установлену ст. 25 і 26 Закону про відпустки.

А також Мінсоцполітики в листі від 12.01.2015 р. № 4/13/116-15 наголошує: не вбачається правових підстав для зарахування до стажу для надання щорічних відпусток часу перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, наданої з інших підстав, аніж прописано в ст. 25 і 26 Закону про відпустки.

До стажу для надання щорічних додаткових відпусток узагалі не враховуються відпустки без збереження зарплати (усі без жодних винятків), що вбачається із ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки.

Чи впливає неоплачувана відпустка на тривалість щорічної відпустки

Тривалість щорічних основних і додаткових відпусток зменшується, якщо у відповідному робочому році були періоди, що не зараховуються до стажу для надання таких відпусток.

Так, тривалість щорічної основної відпустки буде меншою, якщо протягом робочого року, за який надається щорічна відпустка, були відпустки без збереження зарплати, передбачені іншими законами, крім Закону про відпустки, чи більшої тривалості, ніж зазначено в ст. 25 і 26 цього Закону.

Приклад

Працівника прийнято на роботу 26.04.2016 р. Робочий рік для щорічної відпустки: 26.05.2016 р. – 25.05.2017 р. Щорічна основна відпустка — 24 к. дн. Була тимчасова непрацездатність у листопаді 2016 року — 18 к. дн. і відпустка без збереження зарплати за угодою сторін із 1 по 28 лютого 2017 року. Щорічну основну відпустку працівник бере із 03 травня 2017 року.

Протягом робочого року була надана відпустка без збереження зарплати більшої тривалості, ніж установлено ст. 26 Закону про відпустки (15 к. дн.). Тому дні перевищення до стажу для надання щорічної основної відпустки не включають:
28 к. дн. – 15 к. дн. = 13 к. дн.

Стаж для надання щорічної основної відпустки за вирахуванням святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) і 13 к. дн. (перевищення над тривалістю, установленою ст. 26 Закону про відпустки) відпустки без збереження зарплати становить:
365 к. дн. – 11 к. дн. – 13 к. дн. = 341 к. дн.

Тоді тривалість щорічної основної відпустки за 2016–2017 робочий рік становитиме:
(24 к. дн. : (365 к. дн. – 11 к. дн.)) х 341 к. дн. = 23,1 к. дн., з округленням — 23 к. дн.

На тривалість щорічної додаткової відпустки, що надається за ст. 7 і 8 Закону про відпустки, впливають усі види відпусток без збереження зарплати й інші невідпрацьовані періоди й періоди збереження середнього заробітку.

Доповнення 1 до прикладу

Припустімо, працівник має право на додаткову щорічну відпустку за ненормований робочий день — 7 к. дн., яку він теж бере у травні 2017 року.

Тоді до стажу для надання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день не включають період тимчасової непрацездатності (18 к. дн.) і весь період відпустки без збереження зарплати (28 к. дн.).

Стаж для надання щорічної додаткової відпустки за вирахуванням святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП), періодів тимчасової непрацездатності та відпустки без збереження зарплати згідно із ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки становить:
365 к. дн. – 11 к. дн. – 18 к. дн. – 28 к. дн. = 308 к. дн.

Тривалість щорічної додаткової відпустки за 2016–2017 робочий рік визначають пропорційно фактично відпрацьованому часу, і вона дорівнює:
(7 к. дн. : (365 к. дн. – 11 к. дн.)) х 308 к. дн. = 6 к. дн.

Розрахунок відпускних, якщо була неоплачувана відпустка

Розрахунковий період: час, протягом якого працівники, згідно із чинним законодавством або з інших поважних причин, не працювали й за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абз. 6 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100).

До таких періодів належать і відпустки без збереження зарплати, надані згідно зі ст. 25 і 26 Закону про відпустки й іншими законодавчими актами. Однак потрібно зважати, що з розрахункового періоду не виключають календарні дні, що перевищують законодавчо встановлену тривалість відпустки без збереження зарплати.

Середня зарплата для оплати відпустки. У випадку якщо в розрахунковому періоді була відпустка без збереження зарплати, передбачена законодавчими актами, середньоденну зарплату для оплати днів відпустки визначають, розділивши сумарний заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року, зменшену на кількість:

святкових і неробочих днів, установлених законодавством (ст. 73 КЗпП);

календарних днів перебування працівника у відпустці без збереження зарплати, наданої згідно зі ст. 25 і 26 Закону про відпустки та на на підставі інших законів (лист Мінсоцполітики від 26.11.2012 р. № 1203/13/84-12).

Покажемо, як проводити в цьому випадку розрахунок відпускних.

Доповнення 2 до прикладу

Заробіток за розрахунковий період (травень 2016 року – квітень 2017 року) становив 56 000 грн, включаючи суму нарахованих лікарняних.

Тривалість відпустки. Зважаючи на розрахунки, наведені вище, за 2016–2017 рік працівник має право на щорічну основну відпустку — 23 к. дн. і щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день — 6 к. дн.

Розрахунковий період (травень 2016 року – квітень 2017 року) налічує:
365 к. дн. – 11 к. дн. – 15 к. дн. = 339 к. дн.

Як бачимо, з розрахункового періоду виключаємо лише 15 к. дн. відпустки без збереження зарплати, передбачені ст. 26 Закону про відпустки, а не всі 28 к. дн. відпустки без збереження зарплати.

Середньоденна зарплата для оплати щорічної відпустки дорівнює:
56 000 грн : 339 к. дн. = 165,19 грн.

Оплата календарних днів щорічної відпуски становить:

за 23 к. дн. основної відпустки: 165,19 грн х 23 к. дн. = 3799,37 грн;
за 6 к. дн. додаткової відпустки: 165,19 грн х 6 к. дн. = 991,14 грн.

Отже, відпустка без збереження зарплати за певних обставин впливає на стаж для надання відпустки, тривалість відпустки, розрахунковий період і середню зарплату для оплати відпускних.

Видання для кадровиків

Світлана Лістрова