Чи передбачена законодавством додаткова перерва у роботі для годування дитини?

Згідно з ч. 2 ст. 24 Конституції України рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Частиною 2 статті 51 Конституції України передбачено, що сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Як зазначено в ч. 1, 2 ст. 183 КЗпП України жінкам, що мають дітей віком до півтора року, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, надаються додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна.

Згідно ч. 4, 5 ст. 183 КЗпП України строки і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації і з врахуванням бажання матері. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.

Відповідно до рекомендацій Міжнародної організації праці від 26.08.1952 р. № 95 перерви в роботі для годування немовлят повинні, по можливості, становити загалом не менше ніж півтори години протягом робочого дня, причому у разі пред’явлення лікарняної довідки частота і тривалість перерви для годування немовлят повинні відповідним чином змінюватись.

Слід вжити заходів щодо надання матерям приміщень для годування немовлят і догляду за ними протягом дня, бажано за межами підприємства, на якому працюють ці матері, у разі можливості функціонування таких служб повинно фінансуватися або повинна хоча б надаватися субсидія за рахунок громадських коштів чи в порядку обов’язкового соціального страхування (п. 3.1 Рекомендацій).

Видання для кадровиків

Юрій Морозюк