Віце-прем’єр міністр Павло Розенко нещодавно в інтерв’ю одного з урядових інтернет-ресурсів заявив, що скасовувати солідарну пенсійну систему в Україні ніхто не має наміру. «Я переконаний, що будь-яка крайність — це непродуктивно і неприйнятно. Адже нині 13 мільйонів пенсіонерів, яким слід не лише платити пенсії, щоб їм було за що жити, а й думати про те, як допомогти і поліпшити умови життя», — зазначив урядовець.
З його слів, лише параметричні зміни в солідарній системі не зроблять реформу реальною, а тим паче вдалою. Прикладом таких змін тільки за деякими параметрами нам наочно продемонструвала невдала пенсійна реформа 2011 року. Результат її був абсолютно негативним. Відтоді минуло майже 6 років. І що ж маємо нині? На той час дефіцит бюджету Пенсійного фонду (ПФ) становив 40 мільярдів гривень. Кілька років поспіль замість, як обіцяли, він мав зменшуватися, проте, навпаки дефіцит постійно зростав, і наприкінці 2013 року становив 90 мільярдів гривень. Тепер цей дефіцит уже на межі 150 мільярдів.
І це, на думку віце-прем’єра, сумний приклад того, що лише зміна параметрів солідарної системи величезну діру в бюджеті ПФ ніяк не перекриє. Адже на фінансовий стан цього бюджету найбільше впливають два основні чинники: малі заробітні плати українців, з яких сплачують внески, і те, що багато наших співгромадян або взагалі працюють у тіні, не сплачуючи внесків, або сплачують їх не з реальної суми доходів, більшу частину яких отримують у конвертах. Тому, за словами Розенка, рішення уряду щодо збільшення мінімальної заробітної плати до 3200 гривень на місяць вчасним і дуже потрібним. Адже вже цього року вперше за останні років 15 ми очікуємо на вагоме зменшення дефіциту ПФ.
Проте, як зазначив віце-прем’єр, щоб повністю розв’язати пенсійну проблему, маємо запровадити нарешті накопичувальну пенсійну систему, яка легалізує зайнятість. І людина знатиме, що вона вкладає частину зароблених коштів не у якийсь віртуальний державний пенсійний фонд, а відкладатиме та накопичуватиме кошти особисто для себе, вкладаючи їх у конкретні державні чи недержавні (за власним вибором) банківські установи.
Редакція журналу «Довідник кадровика»