Як проводити нарахування водіям автотранспортних засобів надбавки за класність, якщо водій у робочий час не виїжджав, але знаходився на роботі?

Згідно зі ст. 15 Закону про оплату праці, підприємства у колективному договорі самостійно встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови впровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород, інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат. При цьому підприємства повинні дотримуватися норм і гарантій, передбачених законодавством, а також генеральними і галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до ст. 14 Закону про оплату праці, підприємствам дозволяється у разі фінансових труднощів, на період їх подолання, але не більше ніж на 6 місяців, застосовувати норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче за норми, встановлені Генеральною, галузевою або регіональною угодами, але не нижче за державні норми і гарантії в оплаті праці. І навпаки, відповідно до ст. 7 Закону про колдоговори, підприємство, за наявності у нього фінансових можливостей, може передбачити у колективному договорі додаткові (більші) гарантії і соціально-побутові пільги порівняно з чинним законодавством та угодами.

У процесі роботи суб’єкт господарювання може присвоїти водієві кваліфікацію II або I класу. Присвоєння водіям I і II класів оформляється наказом по підприємству зі встановленням доплати за класність.

Класність водіям присвоюється кваліфікаційною комісією на підприємстві під час кваліфікаційної атестації.

Чинними нормативно-правовими актами України не передбачено норми щодо збереження класності водіям, присвоєної працедавцем на попередньому місці роботи. Прийняття рішення з цього питання є компетенцією керівника підприємства.

Що стосується часу за який виплачується надбавка, то Мінпраці в листі від 23.01.2009 р. № 57/13/84-09 зазначає, фактично відпрацьованим водієм часом вважаються години, проставлені у табелі обліку робочого часу. Якщо водій у робочий час не виїжджав, але був на роботі, йому все одно здійснюється оплата за ці години.

У разі якщо колективний договір на підприємстві не укладено, працедавець зобов’язаний погоджувати умови оплати праці працівників з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), який представляє інтереси більшості працівників, а за його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво органом. Крім того, умови оплати праці узгоджуються між працедавцем і працівником у трудовому договорі (контракті) або в наказі про прийняття на роботу.

Зверніть увагу, що Генеральна угода поширюється на юросіб будь-якої форми власності, але лише на тих, які перебувають у сфері дії сторін, що її підписали (ст. 9 Закону про колдоговори). Інакше підприємство самостійно встановлює порядок сплати такої надбавки, а також її розмір. Тобто працедавець, який не підпадає під дію Генеральної угоди, може встановити надбавку за класність водія як у розмірі, встановленому Генеральною угодою, так і в більшому/меншому розмірі, а також встановити, що ця надбавка виплачується лише за час керування водієм транспортним засобом (а не за весь відпрацьований час згідно з табелем обліку робочого часу).

Виходячи з викладеного вище, якщо підприємство підпадає під дію Генеральної угоди або у трудовому договорі з працівником передбачено виплату надбавки за класність водієві за весь відпрацьований час, ваш працівник має право на виплату такої надбавки не лише за час фактичного керування авто.

Але, вважаємо за необхідне повідомити, що є і протилежна думка Мінсоцполітики викладена у листі від 19.08.2013 р. № 805/13/155-13, в якому відпрацьованим часом, на думку Мінсоцполітики, вважається час, упродовж якого водій безпосередньо керував автотранспортним засобом. Фактично відпрацьованим водієм часом вважаються «години, проставлені в табелі обліку робочого часу». Якщо водій у робочий час перебував на роботі, але не виїжджав, то надбавка за класність за ці години не виплачується, оскільки при виконанні інших видів робіт класність не потрібна.

Тому, з даного питання радимо ще й отримати офіційне адресне роз’яснення від Міністерства соціальної політики.

Ганна Шкуренкова