З 1 січня 2015 року Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в своїй діяльності керується Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі — Закон № 1105).

Право на матерiальне забезпечення та соцiальнi послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатностi мають застрахованi громадяни України, iноземцi, особи без громадянства та члени їх сiмей, якi проживають в Українi, якщо iнше не передбачено мiжнародним договором України, згода на обов’язковiсть якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1 ч. 4 Закону № 1105, застрахованi особи, якi протягом дванадцяти мiсяцiв перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соцiального страхування мають страховий стаж менше шести мiсяцiв, мають право на матерiальне забезпечення по тимчасовiй непрацездатностi — виходячи з нарахованої заробiтної плати, з якої сплачуються страховi внески, але в розрахунку на мiсяць не вище за розмiр мiнiмальної заробiтної плати, встановленої законом у мiсяцi настання страхового випадку.

Вищезазначена норма Закону № 1105 застосовується у вигляді обмеження визначеної на загальних підставах суми допомоги у розрахунку на місяць, якщо на момент настання страхового випадку застрахована особа не набула сумарно у дванадцятимісячному періоді, що передує страховому випадку, шестимісячний страховий стаж.

Страховий стаж для реалізації норм частини четвертої ст. 19 Закону № 1105 визначається відповідно до вимог ст. 21 Закону № 1105 за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. Такий розрахунок повинен робити страхувальник на підставі даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, наданих застрахованою особою у вигляді довідки Пенсійного фонду України.

Звертаємо увагу, що п. 1 ч. 4 ст. 19 Закону № 1105 застосовується до всіх категорій застрахованих осіб.

Разом з цим, ст. 24 Закону № 1105 передбачено, що допомога по тимчасовій втраті працездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

• 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;
• 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п’яти років;
• 70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;
• 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років.

А також допомога по тимчасовій втраті працездатності в розмірі 100% середньої заробітної плати виплачується певним категоріям застрахованих осіб, в тому числі і особам віднесеним до 1–3 категорій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже застраховані особи, віднесені до 1–3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та які не мають шести мiсяцiв страхового стажу протягом дванадцяти мiсяцiв перед настанням страхового випадку, мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100%, але розрахунок середньоденної допомоги здійснюється враховуючи обмеження, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 19 Закону № 1105.