У період із 08.02.2015 р. по 10.06.2015 р. діяла пряма норма ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо збереження за працівниками, призваними на строкову військову службу, місця роботи (посади) та середнього заробітку (без компенсації із державного бюджету).

Починаючи із 11.06.2015 р. по 31.12.2015 р. за працівниками, призваними на строкову військову службу, зберігалися місце роботи, посада та компенсувався із бюджету середній заробіток.

Із 01.01.2016 р. компенсація середнього заробітку з бюджету законодавством не передбачена.

Таким чином, звільнення працівника на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП у зв’язку із призовом на строкову військову службу після 08.02.2015 р. є таким, що не відповідає законодавству.

Згідно зі ст. 232 КЗпП, спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати та формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу розглядаються безпосередньо в районних, районних у місті, міських або міськрайонних судах.