Згідно з ст. 62 КЗпП надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Згідно із ст. 52 КЗпП передбачена можливість встановлення п’ятиденного та шестиденного робочого тижня. При робочому тижні тривалість щоденної роботи визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності і, фактично, не може перевищувати 8 годин на день при тижневій нормі 40 годин. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин. Таким чином, якщо графіком встановлена тривалість щоденної роботи 8 годин, то вимагати від працівника виконання ним своїх трудових обов’язків понад цей час можна лише на умовах надурочних робіт та у випадках, передбачених законом.

Надурочні роботи можливі лише для працівників, які працюють на умовах нормального (тобто 40-годинного) чи скороченого (ст. 51 КЗпП України) робочого часу.

Також надурочною буде вважатися робота, яка виконується понад встановлену відповідно до законодавства скорочену тривалість робочого часу напередодні святкових, неробочих чи вихідних днів (ст. 53 КЗпП). Як відомо, напередодні цих днів робочий час, за винятком скороченого, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

У разі, якщо на підприємствах, в установах чи організаціях застосовується підсумований облік робочого часу, то надурочною роботою буде вважатися робота понад норми робочого часу за обліковий період.

Власник чи уповноважений ним орган може застосувати надурочні роботи у таких виняткових випадках:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського чи стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадських необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви. В цих випадках власник чи уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

Статтею 65 КЗпП передбачені граничні норми застосування надурочних робіт. Зокрема, зазначено, що такі роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Роботодавець повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.

Відповідно до ст. 106 КЗпП за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата в розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді: при погодинній системі оплати праці — у подвійному розмірі годинної ставки, а при відрядній системі — шляхом доплати 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, і в тому разі, коли ці роботи було виконано без додержання умов і порядку залучення до них.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Згідно з ст. 63 КЗпП до надурочних робіт забороняється залучати:

• вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років;
• осіб, молодших вісімнадцяти років;
• працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.

Законодавством можуть бути передбачені і інші категорії працівників, яких забороняється залучати до надурочних робіт.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою. Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Ганна Царенко