Підприємство планує прийняти на роботу водія для перевезень вантажу в межах України. Протягом перших місяців потреби щоденних поїздок не буде, можливі поїздки не частіше 2 разів на тиждень. Які умови працевлаштування доцільно обрати в такому випадку?

У цьому випадку підприємство має обрати відповідні умови прийняття на роботу працівника, виходячи з фактичних умов та діяльності підприємства. Серед можливих варіантів:

1) робота на умовах неповного робочого часу;
2) трудовий договір із нефіксованим робочим часом.

Робота на умовах неповного робочого часу передбачає зайнятість працівника протягом часу, тривалість якого менша від нормальної, тобто менша ніж 40 год. на тиждень). Її встановлюють за угодою між працівником і роботодавцем (ст. 56 КЗпП). Оплату праці за таких умов провадять пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.

Під час прийняття працівника на роботу він може вказати в заяві про встановлення для нього неповного робочого часу і має зазначити кількість робочих днів протягом тижня та кількість годин протягом робочого дня. Надалі працівник зможе подати заяву про перехід на повний робочий день.

Такий варіант можна застати, якщо відомо, у які саме дні має працювати водій і яка тривалість робочого часу для цього потрібна. Якщо такої інформації немає, то при прийнятті працівника на роботу неможливо визначити тривалість його робочого часу, а тому сторони фактично не зможуть укласти трудовий договір на умовах неповного робочого часу. Тому за таких умов доцільно звернути увагу на трудовий договір з нефіксованим робочим часом, підстави для укладання якого визначено у ст. 21¹ КЗпП:

«Трудовий договір з нефіксованим робочим часом — це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.

Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку».

Тобто за таким договором працівнику не гарантовано надання постійної роботи, а рішення про залучення працівника до роботи визначає роботодавець.

Тож працівник зобов’язаний виконувати роботу лише в разі її надання роботодавцем. При цьому в договорі не визначають конкретний час виконання роботи. Роботодавець самостійно визначає час залучення працівника до роботи, але мінімальна тривалість робочого часу працівника за таким договором протягом календарного місяця становить 32 години. Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, йому має бути виплачено заробітну плату не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором. Примірну форму трудового договору з нефіксованим робочим часом затверджено наказом Мінекономіки від 26.10.2022 р. № 4179.

Роботодавець, який використовує працю менше ніж 10 працівників, може укладати не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом.

Але в разі якщо виникне потреба у повній зайнятості працівника, то договір з нефіксованим робочим часом доведеться припинити й укласти новий трудовий договір з відповідними умовами праці. Тобто зміна умов зайнятості відбудеться через звільнення працівника та прийняття на роботу на нових умовах.

Вас може зацікавити
	Курс підвищення кваліфікації «Кадрова справа для професіонала» Свідоцтво державного зразка. Підтримка експерта протягом навчання. Супровід експертом протягом 2-х тижнів після закінчення курсів. Доступ до Живого журналу «КАДРОВИК.UA» на 3 місяці. Усі необхідні зразки та шаблони документів. Знижки на продукцію та послуги від «КАДРОВИК.UA». Докладніше

Інна Журавська