Керівник закладу охорони здоров’я призначений за результатами конкурсу, з ним укладений контракт на 3 роки, термін якого спливає 17 січня 2025 року. Однак, наразі цей працівник мобілізований і майже 2 роки, як увільнений від виконання посадових обов’язків. Звіт про виконання даного контракту, який має бути поданий за два місяці до закінчення контракту, вважаємо, буде некоректним, адже більшість часу керівник не працював, і чи й буде поданим. Яке рішення має бути ухваленим в даному випадку, адже законодавство України захищає інтереси мобілізованих працівників шляхом збереження місця роботи і посади?

Строк дії трудових відносин керівника комунального некомерційного підприємства (далі — КНП) закладу охорони здоров’я визначає контракт. Контракт є особливою формою трудового договору у якому, за угодою сторін встановлюються, в тому числі, й строк його дії. Згідно з частиною 3 статті 21 КЗпП України сфера застосування контракту визначається законами України.

Нормою частини 10 статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» законодавець спрямовує нас до Типової форми контракту з керівником (далі — Типова форма контракту), яка затверджена постановою КМУ «Про затвердження Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я та типових форм контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров’я» від 21.08.2019 р. № 792.

Щодо керівників комунального закладу охорони здоров’я діє спеціальна норма, згідно з якою за два місяці до закінчення строку дії контракту, він може бути продовжений за згодою сторін не більш як один раз на строк від трьох до п’яти років (п. 26 Типової форми контракту з керівником). Але при цьому, згідно з пунктом 13 Типової форми, контракту керівник подає звіт про виконання цього контракту не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку його дії. І, дійсно, подання цього звіту керівником є логічною та правовою передумовою продовження контракту. Слід зауважити, що це продовження — лише право, а не обов’язок уповноваженого органу.

У той же час, норми загального і спеціального законодавства, а саме стаття 119 КЗпП, частина 2 статті 21 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», містять обов’язок роботодавця зберігати місце роботи і посаду працівника, який мобілізований. Застосування цих норми неодноразово було предметом трудових спорів. Слід відзначити, що Верховний Суд сформував послідовну практику застосування відповідних правових гарантій. Зокрема, у пункті 21 постанови Верховного Суду від 13.06.2018 р. № 813/782/17 вказано, що чинне законодавство не передбачає можливості розірвання трудових відносин з працівником, призваним на військову службу, за жодних обставин. Припинення трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору з працівником, призваним на військову службу, можливе тільки після закінчення проходження військової служби (дня фактичної мобілізації). Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 р. у справі № 818/777/17.

Тож протягом усього періоду проходження військової служби роботодавець позбавлений права звільнити працівника з роботи. При цьому вид трудового договору (строковий чи безстроковий) значення не має.

Нагадаємо, що згідно з частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З судової практики вбачається, що навіть незважаючи на фізичну і юридичну ускладненість процесу продовження контракту (подання вчасно звіту, підписання працівником змін до контракту тощо) з керівником закладу охорони здоров’я, власник і уповноважений орган управління КНП має зберігати цю посаду для мобілізованого до закінчення проходження його військової служби.

Тому, якщо цю посаду в цей час строково буде займати інший працівник, його контракт має містити додаткову умову закінчення, а саме — до дня фактичного звільнення з військової служби увільненого працівника.

Але в той же час слід вчасно провести комунікацію з цим працівником і дізнатись про його бажання продовжувати займати цю посаду. У разі ініціативи (особиста заява) щодо розірвання цього строкового договору датою закінчення контракту, трудові відносини припиняться і зберігати місце роботи і посаду на підприємстві не потрібно.