У 2018 році було внесені зміни до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків під час проходження військової служби в Збройних Силах України та інших військових формуванням. Забезпечення гендерної рівності у Збройних Силах України — це також і обов’язок держави щодо забезпечення гендерної політики, яка передбачає гарантії рівних прав та можливостей людини у життєдіяльності війська незалежно від її статі. Сьогодні жінки мають право претендувати на бойові та небойові професії. Жінки виконують військовий обов’язок на рівних засадах із чоловіками (за винятком випадків, передбачених законодавством з питань охорони материнства та дитинства, а також заборони дискримінації за ознакою статі), що включає прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, проходження служби у військовому резерві, виконання військового обов’язку в запасі та дотримання правил військового обліку (частина 12 статті 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).

Окрім того, прийнято також Закон України «Про внесення зміни до статті 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо взяття жінок на військовий облік військовозобов’язаних» від 07.10.2022 р. № 2664-IX, який передбачає постановку на військовий облік жінок з 01.10.2023 р. Обов’язковій постановці на військовий облік підлягають всі жінки-медики, медсестри, стоматологи, акушерки, фармацевти, віком від 18 до 60 років. При цьому, спеціальність враховується і за дипломом, і за фактичним місцем роботи. Крім того, жінки з іншими спеціальностями, спорідненими з військовою, можуть стати на облік за власним бажанням.

Так само як і чоловіки, жінки, які виконують військовий обов’язок, мають проблеми щодо захисту своїх прав з роботодавцями. Важливо відмітити, що ані Кодекс законів про працю України, ані Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» не містять звуженого обов’язку для роботодавців у частині збереження робочого місця та посади для жінок, які є військовозобов’язаними.

Частиною 3 статті 119 Кодексу законів про працю України передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відтак, порушення вимог частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України зі сторони роботодавця є наслідком судового спору. Розглянемо один із прикладів у судовій практиці.

Недотримання гарантій від роботодавця, які передбачено статтею 119 КЗпП України

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25.07.2022 р. у справі № 496/4875/21 (провадження № 2/496/28/22)

Обставини справи. Позивачка 03.12.2019 року була прийнята на роботу в ТОВ «СМ «Сирне Королівство» продавцем-консультантом магазину. Працювала впродовж 9 місяців, а у червні 2020 року її запросили на співбесіду у військову частину НОМЕР_1 стосовно проходження військової служби, так як вона у 2019 році подавала заяву до військкомату, і у липні 2020 року вона отримала направлення на проходження медичної комісії.

Проте, в липні та серпні 2020 року вона продовжувала працювати, збір документів, також проходження медичної комісії здійснювала у вихідні дні. 20.08.2020 року вона отримала припис від Суворовського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Одеси від 20.08.2020 року № 61 про необхідність прибуття 21.08.2020 року для остаточного вивчення питання прийняття на військову службу за контрактом у Збройні Сили України.

Проте, вона вимушена була знаходитись на роботі в магазині, оскільки її не було ким підмінити, і на виклик вона прибула лише 28.08.2020 року, коли їй дали вихідні.

В подальшому, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.08.2022 року № 58-РС її направили для проходження навчання курсантом навчального взводу зв’язку навчальної роти зв’язку навчального батальйону зв’язку і цього ж дня вона вже була на навчанні у м. Полтава (навчальний центр), тоді ж з нею Міністерством оборони України був укладений контракт на 3 роки на проходження військової служби.

Також вказує, що з 28.08.2020 року по 03.09.2020 року її на роботі в магазині заміняли інші працівники, а 03.09.2020 року їй зателефонувала керівник магазину ОСОБА_2 та висловила незадоволення з приводу кількості її вихідних днів і рекомендувала шукати іншу роботу. В подальшому, 04.09.2020 року вона надіслала на адресу керівництва магазину лист із заявою про необхідність збереження за нею робочого місця та середнього заробітку, відповідно до гарантій ст. 119 КЗпП України, а також документи про зарахування її на військову службу, контракт та заяву.

Проте, керівництво відмовилося отримувати вказаний лист. Крім того, 22.12.2020 року командир частини офіційно направив до керівництва ТОВ «СМ «Сирне Королівство» лист з додатками, в свою чергу військовий комісар Суворовського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Одеси звернувся до керівництва ТОВ «СМ «Сирне Королівство» з питання щодо роз’яснення ситуації про порушення її прав та незаконної невиплати їй середнього заробітку.

Минуло декілька місяців, але заробітна плата на її рахунок не надходила, в телефонному режимі з’ясувати ситуацію не вдалося та 27.02.2021 року вона направила лист на юридичну адресу ТОВ «СМ «Сирне Королівство», але останні відмовилися від отримання листа. До того ж, вона зверталася до Управління Держпраці і залишила скаргу щодо порушення її прав та безпідставного не нарахування та невиплати їй середнього заробітку, 06.08.2021 року їй надійшов лист про те, що Головне управління Держпраці у Київській області направило запит до роботодавця про надання пояснень та копій документів з приводу даної ситуації. 07.10.2021 року у особистому кабінеті сайту Пенсійного фонду України вона отримала доступ до електронної трудової книжки, у якій містилися відомості про її звільнення 08.09.2020 року за ст. 38 КЗпП України, підстава: звільнення за ініціативою працівника.

Обґрунтування Суду. Гарантії, передбачені частинами 3, 4 статті 119 КЗпП України, надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду.

Отже, на момент звільнення 08.09.2020 року позивач ОСОБА_1 вже проходила військову службу за контрактом у Збройних Силах України та на неї поширювалися гарантії ст. 119 КЗпП України, крім того, суд враховує відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на звільнення за власним бажанням (у виді заяви), тому суд вважає наказ про її звільнення незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним судом у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 163/1714/16-ц (провадження № 61-10341св18).

Вас може зацікавити
	Вебінар «Військовий облік: новий порядок» Зміст вебінару: • Обов’язок роботодавця щодо ведення військового обліку. • Призначення відповідальних осіб за ведення військового обліку. • Взаємодія роботодавців з іншими органами щодо ведення військового обліку. • Документи роботодавця щодо ведення військового обліку та особливості їх складання. • Контроль ведення військового обліку на підприємствах. • Відповідальність за порушення ведення військового обліку або за його відсутність. Отримати запис вебінару

Вікторія Поліщук