Чи правомірне обмеження роботодавцем кількості днів щорічної основної відпустки, яку може використати працівник, під час дії воєнного стану?

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про відпустки», працівникам повинна бути надана основна щорічна відпустка тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який починається з дня укладення трудового договору.

Загальна тривалість щорічної основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, які зайняті на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (згідно зі статтею 10 Закону «Про відпустки»). Проте це обмеження стосується лише щорічних відпусток.

Проте, відповідно до ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надає роботодавцю право обмежити тривалість щорічної основної відпустки протягом воєнного стану, надаючи лише 24 календарних дні для поточного робочого року. Це правило почало діяти у 2022 році та залишається, станом на сьогодні, в силі.

Проте, через те, що це лише право, а не імперативний обов’язок, застосування цього обмеження залишається на розсуд роботодавця.

Також, вказана норма жодним чином не обмежує роботодавців у період дії воєнного стану надавати певним категоріям працівникам щорічну основну відпустку більшої тривалості, відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки», а саме:

• промислово-виробничого персоналу для яких основна відпустка встановлюється тривалістю 24 календарних дні зі збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів;
• працівників лісової промисловості та лісового господарства — 28 днів;
• воєнізованого особового складу гірничорятувальних частин — 30 днів;
• працівників навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних працівників та наукових працівників — до 56 днів;
• осіб з інвалідністю I та II груп — 30 днів та осіб з інвалідністю III групи — 26 днів;
• осіб віком до вісімнадцяти років — 31 день.

Також, варто пам’ятати, що якщо роботодавець все ж таки застосовує обмеження, надаючи щорічну основну відпустку тривалістю не більше 24 календарних днів за поточний робочий рік, необхідно врахувати наступне:

1) не використані дні відпустки під час воєнного стану повинні бути надані працівнику після припинення або скасування воєнного стану;
2) у разі звільнення працівника під час воєнного стану йому повинна бути виплачена грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

Окрім вказаного обмеження за кількістю днів щорічної основної відпустки, роботодавець має право відмовити у наданні щорічної відпустки під час воєнного стану лише у випадку, коли працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток Книга обліку щорічних і додаткових відпусток працівників містить рекомендації щодо її ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також задля використання її даних для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання

Андрій Іваницький