Роботодавець відмовляє у наданні відпустки без збереження заробітної плати особі з інвалідністю ІІІ групи, як суміснику, що знаходиться у відпустці за основним місцем роботи. Чи правомірно?

Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Статтею 25 Закону України «Про відпустки» визначено перелік випадків, коли роботодавець зобов’язаний надати працівнику відпустку без збереження заробітної плати в обов’язковому порядку.

Так, пунктом 14 статті 25 Закону України «Про відпустки» встановлено, що сумісникам, відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку до закінчення відпустки за основним місцем роботи.

Тобто роботодавець не може відмовити працівнику в наданні вищезазначеної відпустки у разі його бажання.

Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку особам з інвалідністю III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно.

Вас може зацікавити
	Книга обліку щорічних і додаткових відпусток Книга обліку щорічних і додаткових відпусток працівників містить рекомендації щодо її ведення з метою якісного обліку та здійснення оперативного контролю наданих відпусток, а також задля використання її даних для підготовки квартальної і річної звітності. Придбати видання