Практично всі види суспільних відносин в Україні від 24.02.2022 року зазнають змін і потребують нових або екстраординарних механізмів регламентування. Правове регулювання сфери праці та зайнятості в Україні вже давно перебуває у стані постійної триваючої реформи. Від дня запровадження воєнного стану в Україні, законодавчі новели торкнулися окремих аспектів правового регулювання трудових відносин, які розглянемо далі.

Дотримання звичайних процедур під час війни не обов’язкове

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» закріплено основні моменти для регулювання трудових відносин на період воєнного стану.

Це тимчасові норми, покликані в основному забезпечити можливість працівникам і роботодавцям відійти від звичайних бюрократичних процедур, що супроводжують прийняття на роботу та звільнення.

Комунікація і направлення повідомлень між працівником та роботодавцем можуть відбуватись у будь-якій формі, зручній для сторін. Для уникнення конфліктних ситуацій, доцільно заздалегідь визначити зручну форму комунікації та зберігати у цифровому виразі (чи роздрукованому) копії відповідних повідомлень, адже у майбутньому не виключена можливість необхідності підтвердження фактів.

Воєнний стан передбачає потенційну необхідність залучення працівників до роботи, яку вони раніше не виконували чи понад норму у 40 годин, дотримання таких звичних гарантій як святкові дні не є доцільним на цей період.

Також залишається недостатньо зрозумілим питання щодо компенсацій працівникам із якими було призупинено трудові договори у порядку, передбаченому ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Після першої редакції цієї норми, було дещо деталізовано було процедуру реалізації такого механізму, можливість його оскарження.

Але питання отримання реальних компенсацій лишається відкритим.

На підставі згаданого вище закону розірвання трудових відносин може відбуватись оперативніше, без дотримання звичайних процедур попереднього повідомлення.

Для збалансування цієї ситуації і для того, аби ефективніше долати рівень безробіття в Україні, який сягає у 2023 році показника 26%, Верховна Рада України також реформує процедури із надання допомоги безробітним, оновлює правила допомоги із працевлаштування та компенсацій роботодавцям у випадку працевлаштування осіб із числа зареєстрованих безробітних.

Спрощений режим регулювання трудових відносин

До Кодексу законів про працю внесли окрему главу, яка передбачає можливість невеликих роботодавців відійти від жорстких формальностей оформлення трудових відносин та кадрового обліку, документації щодо робочого часу та часу відпочинку тощо. Він діє на період воєнного стану (набув чинності 19 серпня 2022 року) і втрачає чинність із дня припинення/скасування воєнного стану.

У разі застосування спрощеного режиму регулювання трудових відносин, за взаємною згодою сторін, у трудовому договорі можуть визначатися додаткові права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови припинення або дострокового розірвання договору.

Цікаво, що цей режим дозволяє встановити окремі правила припинення трудових відносин (відійти від положень Кодексу), але за умови, що працівникові буде гарантована компенсація (розмір якої визначений у Кодексі).

Але, ця тема є добровільною, обидві сторони мають знати, що до їх відносин застосовуються положення КЗпП про спрощений режим регулювання.

Трудові відносини із ВПО

Кількість внутрішньо-переміщених осіб в Україні суттєво зросла (і не лише за рахунок осіб, які виїхали із територій, які є окупованими чи зоною бойових дій).

Особливість цієї категорії осіб визначається тим, що такі особи були вимушені залишити зареєстроване місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Варто зазначити, що, наприклад, деокупація території, виключення певної території із переліку тих, на території яких ведуться бойові дії не призводить до втрати особою статусу ВПО, але може впливати на отримання ними спеціальних виплат із державного бюджету чи міжнародних фондів.

Державою було запроваджено програму підтримки для стимулювання найму працівників із числа ВПО, яка передбачає компенсацію частини заробітної плати працівника у перші 2 місяці працевлаштування ВПО. Така допомога є одноразовою (1 раз для 1 особи), оформлення заявки для отримання допомоги здійснюється через портал Дія.

Відпустки

В цілому, на період воєнного стану держава обмежує обов’язок роботодавця надавати своїм працівникам щорічну календарну відпустку строком 24 календарні дні.

У наданні відпустки на більший строк роботодавець може відмовити, але дні відпустки, у яких роботодавець обмежив свого працівника не зникають, а переносяться на наступний період.

Також, доволі поширене використання працівниками та роботодавцями надання відпустки без збереження заробітної плати на весь період воєнного стану. Ця відпустка надається за згодою сторін.

Для працівників, які виїхали закордон, або є ВПО передбачена гарантія — таким особам роботодавець зобов’язаний надати відпустку без збереження заробітної плати (строком до 90 календарних днів), але цей період не враховується у стаж роботи.

Надомна та дистанційна робота

Можливість застосування дистанційної та надомної роботи з’явилась ще за період жорстких протиепідечних заходів, але поширено застосовуються і зараз.

У випадку встановлення надомного режиму роботи, працівник виконує свою роботу за місцем свого проживання (або інших приміщеннях, визначених ним). У такому випадку у нього має бути визначене робоче місце, технічні засоби (прилади, інвентар тощо).

У випадку встановлення надомної роботи, на працівника поширюється загальний режим роботи підприємства (якщо інше не буде передбачено у договорі), загальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. КЗпП дозволяє встановлювати режим надомної роботи за рішенням роботодавця (на час загрози поширення пандемії, необхідності самоізоляції працівника, виникнення загрози збройної агресії).

Дистанційна робота передбачає, що працівник виконує свою роботу поза робочим приміщеннями / територією роботодавця з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Місце обирає працівник, отже він/вона і несе відповідальність за наявність безпечних умов праці у таких випадках.

Важливо також, що при дистанційній роботі, працівник самостійно розподіляє свій робочий час, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку. Про інше може бути зазначено у договорі. Можна поєднувати дистанційну роботу з роботою на робочому приміщенні (особливості такого поєднання мають бути визначені у договорі).

Також у договорі має бути визначено порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов’язаних з виконанням дистанційної роботи витрат.

Так варто визначити період відключення — період часу, під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв’язок і це не вважатиметься порушенням трудової дисципліни.

Режим дистанційної роботи також може бути запроваджено за рішенням роботодавця.

Пільги та гарантії

Цілий окремий блок новацій вітчизняного законодавства стосується саме питань змін переліку осіб, яким надаються додаткові гарантії.

Зокрема, було категорію «особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на категорію «члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України». Такі особи мають право на відпустку у зручний для них час та право на додаткову відпустку без збереження заробітної плати строком до 14 календарних днів щорічно.

Також, у роботодавців з’явився обов’язок збереження роботи (посади) за особами, щодо яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії, держава також зобов’язується сприяти працевлаштуванню таких осіб (вони матимуть можливість пройти перепідготовку, спеціалізацію, підвищення кваліфікації та отримати освіту за професіями та спеціальностями, які Україна визначатиме як пріоритетні). До страхового стажу такої особи буде зараховано фактичний строк позбавлення особистої свободи. Ці гарантії не стосуються військовослужбовців.

Вас може зацікавити
	Кадровий семінар «Підсумки воєнного року. Перспективи кадровика у 2023 році» Зміст вебінару: • Цікава програма • Виступи представників держструктур • Відповіді на запитання • 100% практики • Корисно для всіх, хто має відношення до кадрової справи та управління персоналом Отримати запис семінару

Тетяна Ященко