Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ встановлено певні обмеження та особливості організації трудових відносин. Цей Закон діє винятково протягом періоду воєнного стану та втрачає чинність із дня його припинення або скасування.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, що врегульовані зазначеним Законом.

Статтею 13 цього Закону передбачена можливість призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією проти України — що розуміється як тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

У зв’язку з призупиненням дії трудового договору працівник звільняється від обов’язку виконувати роботу, визначену трудовим договором, а роботодавець — від обов’язку забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Ініціатором призупинення трудового договору можуть виступати як роботодавець, так і працівник.

Міністерство економіки України в листі від 9.05.2022 р. № 4712-06/22838-09 роз’яснює що головні умови для призупинення дії трудового договору — це абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. І ці дві умови мають виконуватися одночасно.

Під такою абсолютною неможливістю надати роботу роботодавцем та виконувати її працівником в контексті призупинення дії трудового договору варто розуміти випадки неможливості забезпечувати працівникові умови праці, внаслідок того, що:

• необхідні для виконання роботи зазначеним працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва або майно роботодавця знищені в результаті бойових дій — або;
• їх функціонування з об’єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим;
• переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе у зв’язку з відсутністю на це його згоди, зокрема, з причин переміщення його з території, де ведуться активні бойові дії.

Якщо ж працівник бажає та може виконувати роботу, або роботодавець може надавати роботу, призупиняти дію трудового договору неможливо.

Як роз’яснює Мінекономіки наразі почастішали випадки неможливості виходу працівника на роботу у зв’язку з бойовими діями при одночасній можливості роботодавця забезпечувати працівникові умови праці згідно умов трудового договору.

Проте відсутність працівника на роботі у зв’язку з бойовими діями не може бути кваліфікована як прогул без поважної причини.

Тож до з’ясування причин відсутності працівника та отримання від нього письмових пояснень, доцільно обліковувати його, як працівника, відсутнього з нез’ясованих або з інших причин.

При цьому роботодавець має право вимагати від такого працівника письмових пояснень про причини своєї відсутності та їх поважність.

У кожному окремому випадку варто виходити із конкретних умов, які склалися у відповідній місцевості, а також з можливості реальної загрози життю та здоров’ю працівників.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Оскільки призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а також виконання інших обов’язків, передбачених трудовим договором, при призупиненні трудового договору роботодавець повинен продовжувати ведення обліку в частині визначення та фіксації сум заробітної плати та компенсаційних виплат, які були б належні працівникові, якщо такого призупинення не було б.