Фонд соціального страхування України у листі від 05.12.2022 р. № 1671-11-1 розглянув питання щодо виключення з розрахункового періоду календарних днів, за які мобілізованому працівнику не нараховують середню заробітну плату.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати.

Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266), середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

Після набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352, починаючи з 19.07.2022 за працівниками, яких призвали на військову службу, роботодавцем не зберігається середній заробіток. За такими працівниками роботодавець має зберігати лише місце роботи та посаду.

Так, відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, згідно з яким з 19.07.2022 за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На сьогодні відповідних змін до пункту 3 Порядку № 1266 в частині віднесення періоду військової служби на період мобілізації до поважних причин не здійснювалося.

Отже, період перебування застрахованої особи на військовій службі, для якої передбачені гарантії частиною третьою статті 119 КЗпП України, не відноситься до періоду, не відпрацьованого з поважних причин і, відповідно, не виключається із розрахункового періоду при обчисленні середньоденної заробітної плати для розрахунку матеріального забезпечення.