Нормами КЗпП не передбачено обов’язку прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

На цьому наголосив Касаційний цивільний суд, скасовуючи попередні рішення у справі № 461/4315/18.

У цій справі позивач оскаржувала своє звільнення з посади контролера квитків театру. Стверджувала, що заяву про звільнення за згодою сторін написала під психологічним тиском з боку заступника генерального директора театру.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, позов задовольнив частково, поновив позивачку на посаді та стягнув з театру середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Однак КЦС зауважив, що показання свідків не можуть бути визнані належними та допустимими доказами психологічного тиску, що підтверджували б відсутність у позивачки вільного волевиявлення на звільнення. Адже вони не були присутні під час написання позивачкою заяви про звільнення.

Досягнення угоди між сторонами про припинення трудового договору підтверджується заявою позивачки, яку погодив відповідач, видавши того ж дня наказ про її звільнення. Подання наступного дня заяви про відкликання заяви про звільнення за згодою сторін, на думку КЦС, не впливає на чинність угоди сторін про припинення трудових відносин.

Позивачка не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що така заява була подана внаслідок вчинення на неї тиску з боку відповідача, як-от пояснення свідків, які були присутні при написанні заяви; звернення до поліції; виклик швидкої тощо. Отже, немає правових підстав вважати, що її звільнення з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП, проведено з порушенням вимог трудового законодавства.