Табель обліку робочого часу (далі — Табель) є документом, що слугує підставою для нарахування заробітної плати працівникам та ведення статистичних спостережень. Порядок складання й оформлення Табеля законодавством не визначено.

Нормативним актом, який урегульовує питання щодо Табеля, є наказ Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 5 грудня 2008 року № 489 (далі — Наказ № 489).

Наказом № 489 затверджено Типову форму табеля обліку використання робочого часу № П-5 (далі — Типова форма № П-5).

Наказом № 489 передбачено, що Типова форма № П-5 має рекомендаційний характер і складається з мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень.

Типова форма № П-5 містить рекомендований перелік умовних позначень для табелювання працівників.

За потреби користувача цей перелік можна розширювати, ввівши додаткові умовні позначення для обліку того чи іншого періоду.

Нові умовні позначення слід вводити через затвердження їх локальним актом роботодавця (наприклад, Положенням про облік робочого часу).

Табелювання мобілізованого працівника

Для табелювання мобілізованого працівника, як правило, використовують наявне у Типовій формі № П-5 умовне позначення «ІН» (цифровий код «22») — інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов’язків, допризовна підготовка, військові збори, донорські, відгул і т. ін.).

Табелювати слід весь період перебування на військовій службі (із вихідними днями включно).

Відображення в Табелі відпустки без збереження заробітної плати

Щодо відображення в Табелі відпустки без збереження заробітної плати, то Типовою формою № П-5 передбачено:

• відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР; далі — Закон № 504) — умовне позначення «НА» (цифровий код «18»);
• інші відпустки без збереження заробітної плати (на період припинення виконання робіт) — умовне позначення «БЗ», (цифровий код «19»).

Варто зауважити, що відпустка без збереження заробітної плати у період дії воєнного стану може бути двох видів:

1. Відпустка, передбачена частиною 3 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-IX (далі — Закон № 2136), якою передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною 1 статті 26 Закону № 504. Тобто ця відпустка надається за угодою сторін і на необмежену кількість днів протягом дії воєнного стану.
   
   
2. Відпустка, визначена частиною 4 статті 12 Закону № 2136, якою передбачено, що у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 9 Закону № 504. Тобто ця відпустка надається на вимогу працівника (роботодавець не може відмовити у її наданні) і її тривалість не може бути більше 90 календарних днів.

Таким чином, якщо підприємством не введено додаткових умовних позначень для вищевказаних видів відпустки, то:

• відпустку без збереження заробітної плати, передбачену частиною 3 статті 12 Закону № 2136, позначаємо умовним позначенням «НА» (цифровий код «18»);
• відпустку без збереження заробітної плати, передбачену частиною 4 статті 12 Закону № 2136, позначаємо умовним позначенням «БЗ» (цифровий код «19»).

У Табелі слід позначати весь період перебування у відпустці (з вихідними днями включно).

Примітка. Щоб не плутатися, рекомендуємо все-таки ввести нові позначення для зазначених видів відпусток.