Роботодавець, незважаючи на згоду та бажання працівника, не бере його на роботу офіціантом за станом здоров’я. Чи правомірні дії роботодавця?

Частиною першою статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України. Частиною другою статті 2 КЗпП України встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Закон встановлює обов’язок громадянина при укладенні трудового договору подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Відповідно до статті 24 КЗпП України забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я.

Офіціант відноситься до категорій працівників, які підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам (пункт 5 «Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 р. № 559).

Особа, яка має намір обійняти посаду офіціанта, повинна пройти профілактичний попередній (при прийнятті на роботу) медогляд.

Тільки після одержання результатів такого медогляду роботодавець вирішує питання чи укладати трудовий договір з конкретною особою, чи ні.

Адже роботодавець повинен відмовити особі, що бажає працевлаштуватися, якщо видано медичний висновок, згідно з чим запропонована робота протипоказана за станом здоров’я на підставі статті 24 КЗпП України.

Наталя Морозова