Практика вирішення судових спорів з органами Держпраці набула особливої актуальності з моменту введення колосальних штрафів за неоформлення працівників та недопуск контролюючих органів до перевірки. Пропонуємо до уваги найбільш актуальні судові рішення другої половини 2021 та першої половини 2022 року у сфері судових спорів з органами Держпраці.

Одним з проблемних питань вказаної категорії спорів є поширена несплата органами Держпраці судового збору та подання ними відповідного клопотання про звільнення від його сплати, відстрочення або поновлення строків на оскарження судових рішень у зв’язку з відсутністю у минулому бюджетного фінансування. У такій ситуації розгляд судових спорів затягується. У нижче приведеному рішенні Верховного Суду висловлена правова позиція щодо недопустимості звільнення органів Держпраці від оплати судового збору та поновлення строків на оскарження судових рішень у зв’язку з відсутністю у минулому бюджетного фінансування, яка в той же час дає можливість не очікувати прийняття судом рішення, а негайно подати до суду відповідне клопотання про повернення апеляційної чи касаційної скарги заявнику.

Постанова Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 160/7671/18: «<…> у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору <…> органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб’єкту владних повноважень право в будь-який час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. <…> виходячи з принципу «належного урядування» державні органи зобов’язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у цьому випадку — за рахунок платника податку у зв’язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).».

Таким чином, радимо невідкладно після подання органами Держпраці апеляційної або касаційної скарги з клопотанням про поновлення строків у зв’язку з відсутністю у минулому бюджетного фінансування, подавати до відповідного суду клопотання про повернення заявнику його апеляційної чи касаційної скарги з огляду на вищевикладену правову позицію.

Що робити, якщо з підприємства вже стягнуто штраф на підставі постанови органів Держпраці про накладення штрафу (а ми пам’ятаємо, що така постанова по суті є виконавчим документом), що згодом була скасована адміністративним судом? Процедури повороту виконавчого провадження не існує, а визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не призведе до повернення вже стягнутих грошових коштів. Вирішення даного питання аналізується у нижченаведеному судовому рішенні.

Постанова Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/1904/20: як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2019 у справі № 640/21178/18, яке набрало законної сили, встановлено протиправність винесення ГУ Держпраці постанов від 20.11.2018 № ДН1827/249/АВ/ІП-ФС/716 та № ДН1827/249/АВ/МГ-ФС/717 про накладення на ТОВ «ДІЄСА» штрафу в загальній сумі 562 173,00 грн. внаслідок порушення процедури проведення інспекційного відвідування та порядку накладення штрафу. Рішення державного органу (в цьому випадку ГУ Держпраці), скасовані в результаті їх оскарження в адміністративному порядку як незаконні, є першопричиною та наслідком вимушених витрат позивача, зокрема, як то виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. При цьому згідно з статтями 1166, 1173, 1174 ЦК України скасування незаконного рішення дає право на відшкодування збитків незалежно від наявності вини органу, який виніс таке рішення.

Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що у такій ситуації вимоги про стягнення завданих збитків з органів Держпраці в рамках господарської юрисдикції є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Чи законно органи Держпраці проводять перевірки на підставі листів правоохоронних органів? Чи не свідчить це про незаконність перевірок або надмірний тиск органів влади на бізнес?

Постанова Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 815/215/18: Як встановлено апеляційним судом, інспекційне відвідування було призначено на підставі листів УСБУ в Одеській області, з яких вбачається про встановлені у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні фактів порушення Підприємством трудового законодавства. За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що отримані контролюючим органом листи від УСБУ в Одеській області правомірно розцінено як відповідне повідомлення правоохоронного органу про порушення законодавства про працю.

Таким чином, Верховний Суд підтвердив правомірність проведення органами Держпраці перевірок на підставі інформаційних листів від правоохоронних органів.

Протягом останнього час суб’єкти, що оскаржували перевірки органів Держпраці, звертали увагу на відсутність уніфікованої форми акту проведеної перевірки. Але є важливий нюанс, який може вплинути на успішне судове оскарження.

Верховний Суд у рішенні від 26 серпня 2021 року у справі № 440/4748/19 зазначив, що стаття 10 Закону № 877-V передбачає право суб’єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо, зокрема, органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику. Проте, в нашому випадку ПрАТ «Полтавське ХПП» не скористалось правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у зв’язку з відсутністю затвердженої уніфікованої форми акта. Варто зазначити, що правові питання, які постали перед судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі, вже були предметом дослідження Верховним Судом у справах № 804/3193/17 (постанова від 30 січня 2020 року), № 808/3059/17 (постанова від 13 лютого 2020 року) та № 820/4753/17 (постанова від 19 серпня 2021 року) і за наслідками їх розгляду Суд сформував правову позицію, яка полягає у тому, що відсутність затвердженої уніфікованої форми акта не може бути підставою для обмеження контролюючого органу у здійсненні покладених на нього законодавством повноважень. Водночас, це є підставою для недопуску посадових осіб до перевірки, а не для скасування прийнятих за наслідками її проведення рішень органу державного нагляду (контролю).

Таким чином, відсутність уніфікованої форми акту є підставою для недопуску працівників органу Держпраці, а не для оскарження результатів чи процедури вже проведеної перевірки.

Які наслідки проведення перевірки на підставі нечинного Порядку, що затверджений Держпраці України?

Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 620/244/20: Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 804/2956/17 дійшов висновку, що даючи оцінку рішенню посадової особи територіального органу Держпраці за наслідками перевірки, крім правомірності, власне вимог цього рішення (з огляду на правовий статус Держпраці та її територіальних органів), важливим є з’ясувати, серед іншого, дотримання процедури проведення цієї позапланової перевірки. У цій справі інспекційне відвідування було призначено та проведено на підставі положень Порядку № 295, про що зазначено в Акті інспекційного відвідування від 30 жовтня 2019 року № 25-01-010/0677 та приписі про усунення виявлених порушень від 30 жовтня 2019 року № 25-25-010/0677-0404. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі — Порядок № 295). Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Проте, незважаючи на вказану обставину, інспекційне відвідування (яке фактично відбулося — у жовтні 2019 року), проводилось на підставі вже нечинного Порядку № 295. Колегія суддів вважає, що проведення інспекційного відвідування у жовтні 2019 року на підставі положень Порядку № 295 є неправомірним. Також неправомірним є прийняття припису про усунення виявлених порушень на підставі норм Порядку № 295. При цьому посилання Управління Держпраці у Чернігівській області на те, що фактично інспекційне відвідування проводилося на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823, а не на підставі Порядку № 295 не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Таким чином, у вказаній категорії судових спорів важливо звертати увагу на підставі якого саме Порядку проводилася перевірка та детально вивчати наявні документи.

Микола Максимов