Коментар до постанови ВСУ від 15.06.2021 р., справа № 826/7706/17

Як правило, у перший же день перевірки контролери вручають керівнику чи уповноваженій ним на представництво інтересів особі лист з переліком документів, які потрібно надати для перевірки та які стосуються предмету перевірки. Наприклад, для випадку податкової перевірки це прямо передбачено у п. 85.2 ПКУ. Так буває і в ситуації з інспекторами Держпраці. Вони також складають і надають роботодавцю перелік документів для інспектування.

Які будуть наслідки, якщо суб’єкт перевірки (інспектування) не надасть документи інспектору?

З податківцями та податковими документальними перевірками все чітко визначено ст. 44 ПКУ. В ній прописані не лише строки, протягом яких слід зберігати документи, які будуть розглядатися при перевірці, а й правила, як ці документи відновити в разі їх втрати або пошкодження. І, головне, в цій же статті зазначається: якщо документи при документальній перевірці не були надані, податківці матимуть повне право вважати, що їх і не було в тому звітному періоді, який перевіряється. Тобто податкову перевірку все рівно проводитимуть — надав платник податків потрібні документи чи ні. Звісно, дехто з платників податків вважає, що ненадання документів створить перешкоди для проведення податкової перевірки. В чомусь це так, і податківці за потреби використають і цей аргумент, якщо доведуть, що насправді документи на момент перевірки у платника були і він навмисно не надав їх. Проте перевірку з цієї причини вони навряд чи скасують (або відтермінують).

А як щодо перевірок Держпраці? Тут прямих норм немає, тож доведеться аналізувати загальні норми законодавства, яке регулює проведення перевірок.

Ненадання документів — це перешкоджання інспекторам чи недопущення до перевірки?

Нагадаємо, що ч. 4 ст. 2 Закону № 877 передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

У даному випадку йдеться про Порядок, визначений постановою КМУ (раніше — Порядок № 295, наразі — Порядок № 823).

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 877 органи Держпраці під час проведення інспектування повинні дотримуватись, зокрема, приписів ст. 10 цього Закону щодо прав госпсуб’єктів під час перевірки.

У цій статті наведений перелік підстав для недопущення та для вимоги щодо припинення заходу державного нагляду (контролю) у разі, зокрема, з’ясування посадовими особами під час позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.

До обов’язків госпсуб’єктів при цьому віднесено обов’язок надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.

Якщо звернутись до чинного Порядку № 823, то інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, зокрема, отримувати від органів державної влади, об’єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування (пп. 7 п. 10).

А відповідно до п. 11 Порядку № 823 вимога інспектора праці про надання об’єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов’язковою для виконання.

Попередня редакція Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджена постановою КМУ від 26.04.2017 р. № 295 (п. 11 та 12), вказувала лише на можливість ознайомлення з інформацією та документами, що стосуються предмета інспектування. І вимога інспекторів стосувалась також лише ознайомлення з документами, а не їх надання інспектору на письмовий запит (вимогу).

Чи законна вимога про надання документів до інспектування?

Зауважимо, що інспектування, яке розглядається у коментованій нами справі, проводилось у 2017 році, тобто за існування ще Порядку № 295. Можливо, тому суди розійшлись у своїх позиціях.

Суд першої інстанції слушно послався на приписи ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» від 08.09.2004 р.

Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги.

І ненадання суб’єктом перевірки необхідних для перевірки документів є фактичним недопущенням до її проведення. Тобто суд першої інстанції вирішив, що це недопущення.

Апеляція натомість стала на бік роботодавця та звернула увагу на хронометраж подій у коментованій справі:

• 20.04.2017 р. Держпраці видано направлення на проведення позапланової перевірки ПАТ КБ «Приватбанк» № 113, яке надійшло йому цього ж дня.
• 24.04.2017 р. Держпраці складено акт перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю, в якому зазначено юридичну адресу замість фактичної (тобто не з’ясовано навіть фактичне місцезнаходження суб’єкта перевірки), відомості щодо присутності керівника чи уповноваженої особи та їх підписи в акті не містяться, а також відсутня відмітка про їх відмову від підпису та надання пояснень, зауважень.
• 17.05.2017 р. було прийнято постанову про накладення штрафу за абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України — штраф у розмірі три мінімальні з/п за створення перешкод у проведенні перевірки. Хоча в акті, як зауважила апеляційна інстанція, Держпраці зафіксувала факт недопущення до проведення такої перевірки.

Все ж таки недопущення і створення перешкод у проведенні перевірки — це різні порушення!

Тому апеляція скасувала постанову та застосований штраф.

А от саму вимогу про надання документів суди не заперечують — вона законна та відповідає цілям перевірки.

ВС: Держпраці застосувало штраф за недопущення

ВС теж погодився, що недопущення до перевірки і створення перешкод — це різні дії, які у чинному законодавстві на прикладі проведення перевірок іншими контролюючими органами є чітко окресленими та не пов’язаними між собою.

Зауважимо, що і щодо перевірок Держпраці наразі Верховний Суд має власну сталу позицію з урахуванням судової практики останніх років.

Так, у справах № 200/11885/18-а та № 804/1671/17 ВС вважає, що Держпраці як уповноважений орган держави на здійснення заходу контролю має право на самостійне визначення переліку та обсягу документів, необхідних йому для реалізації наявних повноважень, витребувані документи мають містити інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування. Через ненадання позивачем витребуваних документів Держпраці не реалізував наявне в нього повноваження, що є створенням перешкод у проведенні перевірки.

У коментованій нами справі ВС наголосив, що посадовими особами Держпраці витребовувались документи, які безпосередньо були необхідними для проведення перевірки за зверненням колишнього працівника. Зокрема:

• табель обліку використання робочого часу за березень 2017 року,
• заява про прийом на роботу або договір цивільно-правового характеру або договір на стажування,
• відомість нарахування та виплати заробітної плати за березень 2017 року,
• інші документи, які стосуються розгляду звернення фізособи.

При цьому під час розгляду цієї справи суб’єкт перевірки стверджував, що ненадання документів не свідчить про недопущення посадових осіб до перевірки. А отже, штраф був застосований незаконно!

Але ВС цього разу вирішив, що оскільки Держпраці склала акт про недопущення саме у зв’язку з ненаданням документів, то і постанова про застосування штрафу Держпраці склала саме за недопущення до перевірки. Незважаючи на розходження у формулюваннях, скасовувати штраф немає підстав.

Поради суб’єктам перевірки

На сьогодні Порядок № 823 прямо передбачає право інспектора вимагати інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. І навіть за умов відсутності затвердженої форми такої вимоги, не надавати документи роботодавець може тільки після того, як зважить ризики можливості застосування штрафу.

Штраф на сьогодні однаковий за розміром, як у разі створення перешкод у проведенні інспектування, так і у разі недопущення до інспектування. Нагадуємо, що у звичайному випадку він становить 3 МЗП (тобто зараз це 18 тис. грн). Але якщо йдеться про перевірку неоформлених працівників та зарплати «в конвертах», розмір штрафу більший — 16 МЗП (тобто зараз 96 тис. грн).

Можливо, через це ВС прийняв таке доволі дивне рішення щодо коментованої справи. Адже формальна умова (розходження у формулюванні в акті та в постанові) для скасування штрафу була, і апеляція на це вказувала. Але ВС, очевидно, вирішив, що оскільки порушення (ненадання документів при відсутності стверджень, що їх не існує) все ж таки було, то скасовувати штраф в тому ж розмірі, який застосовується за це порушення, не треба.

А порада наша є такою. Зверніть увагу, що для податкових органів ПКУ чітко вказує на те, що акт про недопущення складають контролери. Для інспектування органами Держпраці такої умови не передбачено. Тож, якщо суб’єкт перевірки приймає рішення саме не допустити до інспектування, то, на нашу думку, він не позбавлений можливості скласти власний акт та надати його інспекторам під підпис. Навіть у разі, якщо інспектори складуть власний у приміщенні територіального управління Держпраці, це вже буде спір конкретних дій контролерів та суб’єкта перевірки, а не тлумачення термінології. І тут вже суди будуть досліджувати підстави для перевірки та законність вимоги інспектора про надання документів, у т. ч. чи стосуються вони предмета перевірки.

Вас може зацікавити
	Журнал реєстрації перевірок Журнал реєстрації перевірок розроблений із урахуванням затвердженої форми (наказ Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10 серпня 1998 року № 18). Хоч ведення Журналу реєстрації перевірок є добровільним, його наявність на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи — підприємця спростить початок проведення перевірки чи інспекційного відвідування та полегшить знайомство з представниками контролюючих органів. Придбати видання

Наталія Канарьова