Питання слід адресувати перш за все не кадровикові, а власнику або власникам підприємства, оскільки саме вони наділені повноваженнями щодо призначення та звільнення керівника підприємства.
Звісно, це питання не виникає, коли є волевиявлення директора (звільнення на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України) або є домовленість між директором та власником бізнесу про звільнення за угодою сторін (на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП), не важливо, хто був ініціатором такого звільнення (директор як працівник чи власник як роботодавець).
Добре, коли є порозуміння та домовленість. Однак директор може відмовитися від звільнення за угодою сторін, тобто в такому разі не буде самої угоди. Або ще гірше — «угода» буде примусовою, тоді, звісно, зустрічі в суді не уникнути.
Що робити, коли власником підприємства фактично прийнято рішення щодо звільнення найманого працівника — директора, або, більше того, рішенням загальних зборів вже призначено нового директора? В такому разі слід згадати, що трудові відносини з директором як з найманим працівником регулюються КЗпП та звернути увагу на таку підставу, як пункт 5 статті 41 КЗпП — припинення повноважень посадових осіб.
Для визначення поняття «посадова особа» необхідно виходити з правозастосовної практики, яка зазначає, що головним критерієм віднесення особи до кола посадових осіб є наявність в неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій (лист Міністерства юстиції України від 22 лютого 2013 року № 1332-0-26-13/11).
Слід зауважити, що під адміністративно-господарськими функціями розуміються обов’язки з управління або розпорядження коштами, майном (установлення порядку його зберігання, перероблення, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі передбачаються у посадових інструкціях начальників планово-господарських, фінансових відділів і служб, завідувачів складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств тощо.
Перелік посадових осіб, з якими може бути припинено трудовий договір на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП та обмеження щодо застосування звільнення працівника на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП, залежно від виду трудового договору (строковий чи безстроковий), законодавством не передбачено.
Так, відповідно до частини статті 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства, тобто до такої категорій як посадові особи директор відноситься у першу чергу.
Що стосується підстав для застосування звільнення за пунктом 5 статті 41 КЗпП, то з її запровадженням власники одержали можливість звільнити посадових осіб своїх підприємств без конкретизації причини звільнення.
Статтю 41 КЗпП, якою встановлені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов, доповнено новим пунктом 5, яким передбачено таку підставу звільнення як «припинення повноважень посадових осіб». При цьому ніяких «певних умов», що регулюються нормами статті 41, не визначено.
Отримавши можливість припинити повноваження посадової особи без зазначення причин, власники водночас зобов’язані виплати такому працівнику вихідну допомогу в розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток відповідно до статті 44 КЗпП.
Тобто звільнення директора підприємства не буде «безкоштовним», оскільки крім стандартних виплат та компенсацій треба буде виплатити чималу вихідну допомогу.
Однак давайте нагадаємо собі, що хоч директор і найманий працівник, але все ж таки перший серед рівних. Про що це має говорить? Свої права він буде відстоювати ще з більшим сумлінням, ніж інші працівники, зрозуміло, що з допомогою адвокатів.
У разі незаконного звільнення, а також доведення примусу або погроз щодо написання заяви про звільнення рішення суду буде на користь такого директора, тобто його не тільки поновлять на роботі, виплатять середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а й винного у такому звільненні притягнуть до відповідальності. Порахуйте, що вигідніше: заплатити вихідну допомогу і «попрощатися» з працівником-директором чи зустрічатися тривалий час у суді.
Якщо ви обрали звільнення на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП, то варто пам’ятати, що розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, тобто не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Вас може зацікавити
Головний кадровий журнал України, який визначає стратегію професійного розвитку працівників кадрової служби. Видається щомісяця за підтримки Міністерства соціальної політики України. На сторінках журналу подано достовірні матеріали та професійна інформація для кадровиків з нормативно-правовою базою та безліччю практичних порад.
Ласкаво просимо
Реклама
Реклама